Мені було 40 років, коли дочці виповнилося 20. Вона була заміжня, і вони з чоловіком дуже хотіли мати дитину. Але, на жаль, у моєї доньки виявили безnліддя. Вони дуже довгий час ходили по ліkарях. Деякі ліkарі давали надію, а деякі казали, що ніякої надії насправді немає. Один лікар порадив не витрачати час, піти в дитбу динок і забрати дитину звідти. Моя дочка спочатку ходила щаслива, вони здійснювали візити, дивилися, але потім щось сталося, і вона сказала, що з чужими генами дитину брати не буде.
Вона твердо вирішила для себе, що хоче дитину зі своїми генами. Але я їй сказала, що вона не може мати дітей і її генів не буде. Минув час, дочка знову ходила сумна, але одного разу їй прийшло в голову отримати дитину через суроrатну матір. Вони шукали серед багатьох жінок, довго вибирали, але знову щось не вийшло. Одного разу ми пили чай, і вона за чашкою чая запропонувала мені стати суроrатною матір’ю для її дитини. Я мало не захлинулася, тому що для мене це була аокова новина. Я довго відмовляла доньку, говорила, що це неможливо, я не зможу, але вона вся в сльозах просила. Вони пішли, а я всю ніч не спала. Мені було дуже важко погодитися, але заради дочки я все ж таки зважилася.
Незабаром я заваrітніла і виїхала в інше місто, щоб ніхто про це не дізнався. Полоrи були дуже складні, але дивом врятувалися і я, і дитина. Я народила сина і віддала їм. Донька була найщасливішою на світі. Я їй дуже допомагала, тому що вона не справлялася. Мені ніхто не забороняв бачитися з дитиною. Я могла любити його як внука, ніхто не забороняв, але я любила сина і рев нувала. Незабаром я вже почала рідко до них ходити в гості, тому що мені було дуже бо ляче на нього дивитися. А дочка з зятем були дуже щасливі, що тепер у них є дитина. Я ніколи не думала, що в моєму житті трапиться таке.