Моя бабуся стверджує, що мій колиաній, не поrаний батько, так як платить аліменти. А з яких це пір батьківство стало мірятися алі ментами? Невже те, що він залишив свою дитину заради nовії, не робить його поrаним батьком? Або він може відкупити свої rріхи грошима? А ось хотіла б я знати, якби моя бабуся була молодою і працювала на заводі і замість денної норми виконала б 10% добової норми її плану. Її б похвалили, дали б медаль заслуженого співробітника.
Тоді треба було ні те, щоб план виконати, а перевиконати його. А виходить, батьки можуть навіть не перевиконати свого батьківського “плану”, а всього лише виплатити гроші в розмірі 25% зарплати і все, може вважатися непоганим татусем? Те, що батько взагалі не бере ніякої участі у вихованні, в підтримці моральної і духовної, не забирає дитину на гуртки, не бачить його радісних або сумних очей, щоб підтримати або порадіти з ним разом. Я таких батьків не визнаю. Батько-це той, хто завжди поруч, з ким можна сісти і сказати: «…а пам’ятаєш…».
А про що і з ким буде згадувати моя дитина? Чи бабуся думає, що для дитини будуть мати значення виплачені алі менти? Мій син виросте і скаже: ну, мій батя аліменти платив, значить, він не поrаний мужик? Так ви собі уявляєте це? Особливо для сина дуже важливо мати за спиною чоловіче плече. Я як мати завжди буду поруч, у всьому підтримаю, поговорю на теми, які зазвичай хлопець повинен обговорювати з батьком: я сильна, я зможу все заради щастя свого коханого і єдиного сина!