Мій день народження влітку, саме тому подарунок моєї подруги Аліни відразу зацікавив мене. Він був упакований в новорічний папір. Я була здивована, зима ще зовсім не скоро. Нічого страшного, може, вона не знайшла інший пакет. На обличчях гостей з’явилася посмішка. Шок настав тоді, коли я побачила те, що лежить в коробці. Використаний тюбик крему, відкрита пачка чаю і тіні для очей, які вже закінчуються. Пачка сигарет, якісь рушники, пачка серветок. Набір ручок, олівців, блокнот. І все це з тієї компанії, в якій працює подруга. Аліна прекрасно знає, що я ніколи в житті не курила.
Я, звичайно ж, подякувала їй: не буду ж я відчитувати за подарунок при гостях. Хоча це важко назвати подарунком. Аліна з радісним обличчям присіла за стіл. Ми добре провели цей день, прийшли найрідніші мені люди. Танцювали, їли, пили, веселилися. На наступний день я поділилася цією історією з мамою. Показала їй подарунок і вона була просто в աоці. Ми, звичайно, знали, що Аліна скупа людина, але щоб настільки… Якщо у тебе немає можливості, купи найдешевші квіточки або коробочку цукерок; вона знає, що я дуже люблю солодке. Можна було квиток в кіно взяти.
Але навіщо було збирати весь мотлох, який є в будинку і дарувати мені? Це було дуже нешанобливо і жахливо негарно. Невже вона цього не розуміє? Мама сказала, що потрібно було їй все це повернути. Сама б користувалася таким прекрасним подарунком і не витрачалася б на мене. Я, звичайно, не могла зробити такого. Не хочеться опускатися до її рівня. Все це я викинула, але Аліні говорити не стала. Однак дружити з нею після цього випадку зовсім не хочеться. Ми рідко бачилися, але вона робила вигляд, ніби все добре. Невже вона спеціально це зробила? Або вона дійсно вважає свій подарунок хорошим?