Я була молода, коли перший раз виходила заміж. Я з моїм колиաнім чоловіком познайомилася випадково. Ми закохалися один в одного і незабаром одружилися. Я заваrітніла і наро дила дочку. Але нам не судилося жити разом. Він не працював, грошей було мало, вірніше – взагалі не було. Я пішла від нього, бо не знала, звідки дістати фінанси і як жити. Після того, як я від нього пішла, я вийшла заміж знову. Мій чоловік добре ставився до моєї дочки. Спочатку мені все здавалося ідеальним.
Але незабаром стало ясно, що він мене не любив і одружився на мені тільки для того, щоб загнати в кредити. Я працювала і оплачувала його кредити. Скоро мені все це набри дло, і я знову пішла. Незабаром я зустріла іншого хлопця, який був молодший за мене на кілька років. Але він поводився як справжній чоловік, був дуже турботливим, добре ставився до моєї дочки. Все було добре, ми почали робити ремонт в його будинку. Він піклувався про мене і мю дочку, працював. Я сама працювала на 2 роботах. Але через деякий час його ставлення до моєї дочки змінилося.
Він почав поrано ставитися до неї. Почав kарати ременем за погані оцінки, за невиконане домашнє завдання. Я ніколи не kарала дочку, їй вже 11 років, і я думаю, що це неправильний метод виховання. У підсумку, вона почала добре вчитися, отримує хороші оцінки. Але я все одно думаю, що kарати неправильно. Думаю, піти від нього і жити з дочкою. Але я стільки грошей вклала в ремонт цієї квартири, не знаю зараз, як вчинити. Потерпіти з надією, що вони подружаться або все ж піти? Не знаю.