Моєму чоловікові з дитинства довелося залишити навчання і піти працювати, щоб утримувати маму з молодшою сестрою. Єдиним годувальником у сім’ї був його батько, але коли того не ста ло, все впало на його плечі. Мама довго переживала rоре, а сестра перейшла зі старшого класу. Влад працював офіціантом. І незабаром зміг забезпечити сестрі вищу освіту, тоді як сам не закінчив навіть 11 класів. Коли ми стали зустрічатися, мені подобалося, як він ставиться до своєї сім’ї, який він є відповідальним. І була впевнена, що в майбутньому так само буде і по відношенню до нашої сім’ї, яку ми створимо. Але не тут було…
Через те, що у Влада не було відкладених грошей, а я не хотіла, щоб ми наше спільне життя починали з боргів – було вирішено, що мої батьки нам оплатять весілля. Я теж працювала і до заміжжя мала свої заощадження, які берегла для нашої майбутньої дитини. За рік так і сталося. Я до полоrів купила дитині все необхідне, навіть на оплату полоrів у добрій kлініці мені вистачило. Ніколи не цікавилася заробітком чоловіка та й не треба було, адже всього нам вистачало. Але вистачало до народж ення малюка.
Через 3 місяці я залишилася на милі, і коли попросила на власні «жіночі» потреби грошей, чоловік мені різко відповів, що треба заощаджувати та не купувати непотрібних речей. Але без засобів особистої гігієни я обійтися не могла. Коли питання стало вже руба, він сказав мені, що половину зарплати віддає мамі з сестрою, тому що пенсія у мами маленька, а сестра, що недавно закінчила ВНЗ, поки що не заробляє достатньо. Я порадила йому більше не давати їм коштів на утримання, бо нам не вистачає. Це і стало причиною нашого розлу чення. Він поїхав, а я просити повернутися не буду! Хіба я в чомусь не права?