Нещодавно ми придбали ще один невеликий будиночок, адже що може бути кращим за відпочинок на свіжому повітрі? Поруч із нами було ще багато будиночків, і одного разу наш сусід збирався до міста і, побачивши його, мій чоловік вирішив його підвезти, адже їм було дорогою. Так сталося ще кілька разів, і це увійшло до традиції. Сусід підгадував, коли мій чоловік, Льоша, поїде до міста, щоб встигнути до нього приєднатися.
Через деякий час він так наха бнів, що став просити, а потім і вимагати, щоб Льоша за ним заїхав або хоча б хліба йому купив. Льоша йому ніколи не відмовляв, за ці поїздки той давав щось зі свого господарства, наприклад, мед. Але мені набридло, що він постійно їздить пасажиром в машині мого чоловіка. Якось на шляху до магазину я випадково побачила нашого сусіда, що стоїть поруч із новенькою машиною. Не те, щоб я шпигувала, але я випадково стала свідком розмови між сусідом та якимсь незнайомцем.
Під час цієї розмови я дізналася, що сусід бреше. Виявляється, у нього вже давно є іномарка, просто він бої ться щось подряпати на наших дорогах, от і їздить із Льошею. Про все це я, звичайно ж, розповіла Льоші, і той прийняв рішення протягом найближчих кількох днів взагалі на машині не їздити. Цілий тиждень сусід приходив до нас і питав, коли Льоша збирається до міста. Тільки після тижня він все ж таки показав свою “ластівку”. Ми з ним уже не спілкуємося, але я ні про що не жалкую і нас ні в чому не зви нувачую.