Ця історія про нашу колишню сусідку Наталю. З чоловіком Ігорем вони жили начебто дружно. Але коли у них з’явилися діти – Наталя, будучи завантаженою побутовими проблемами, шукала будь-якої нагоди, щоб побачитися з подругами, пройтися магазинами. Одним словом, втомилася вона від збирання, прання та прасування. Їй теж хотілося відчути себе людиною. Але було б все чудово, якби вона хоча б підтримувала в будинку хоч найменший порядок. Прибирання у неї було за графіком – раз на місяць. Глажка та інше так само. Через це з чоловіком вони мали часті kонфлікти, і ми були безневинними очевидцями всього цього.
Коли дійшло до розлу чення, то Наталя, знаючи, що Ігор завжди мріяв мати спадкоємця, виявила бажання залишити собі сина. А чоловікові запропонувала взяти собі дочку. Зробила вона це аби насолити чоловікові. У відповідь на таку умову – Ігор запропонував взяти обох дітей на виховання, але вона перемогла у суnеречці. Після розлу чення чоловік із донькою переїхали до іншого району. Дочка стра ждала від розлу чення з братом, суму вала за ним сильно. Ну а з мамою навідріз відмовилася бачитися, бо не розуміла, в чому ж вона могла так завинити маленька дівчинка, щоб мама не захотіла жити з нею. Вважала, що братові пощастило.
Але незабаром Наталя запила і не жартома. Чоловік, дізнавшись про це, почав частіше приїжджати до сина. В один із таких візитів син благав забрати його від матері, тому що компаній, що бу хають з мамою, ставало більше і що вона ніколи не буває тверезою. Але дружина заrрожувала чоловікові та не погоджувалася. Як тільки синові виповнилося 14 років за ним приїхав тато і вперше зважилася приїхати донька, щоб поставити питання мамі, яке му чило її все життя. Коли вона побачила маму-алkоголічку, зрозуміла, що питати просто нема в кого. Зрозуміла дівчинка і те, що їй пощастило, а не братові. І кинула вона тягар із душі, який заважав їй увесь цей час відчувати себе потрібним цьому світові. Зажили вони довго і щасливо з коханим та дбайливим батьком.