Не люблю, коли батьки не виховують своїх дітей. Я своїх-то з дитинства вчила, як правильно поводитися при людях, але, звичайно ж, не всі батьки на це звертають увагу. У мене два сини – і один вже одружився, а другий поки вчиться в університеті. Розповім історію з життя старшого сина. Він в один день прийшов додому і сказав, що хоче нас познайомити зі своєю дівчиною. Ми зраділи, так як йому було вже 27 років – і була пора одружитися. Через два дні син привів її до нас. Спочатку все було добре, але через годину вона розкрилася – і її було не впізнати. Видно було, що манерам мови її не вчили, та й хорошим вихованням вона не блищала. – Синку, звичайно, це твоя справа, але послухай мене. Мені здається, вона тобі не підходить, і ти гідний кращого. Я не кажу, що ми сім’я аристократів, а й елементарну етику знаємо, а ось вона ні. – сказала я синові. Андрій, син мій, розсер дився на мене, мовляв, я хочу зіпсувати Їхні стосунки, але ж у мене і в думках такого не було.
Я намагалася йому пояснити, але він взяв і пішов з дому. Незабаром вони почали жити разом, мені було від цього неприємно. Я ходила в гості до них і намагалася бути ввічливою з нею. – Гей, як тебе звати, я просто завжди забуваю. Приготуй вечерю, а то я втомлена і хочу полежати. – таким чином дівчина сина зверталася до мене. Я намагалася тримати себе в руках. Мені було страшенно цікаво, які її батьки, що виростили таку дочку. Я розповідала синові, що вона спілкується зі мною, як зі служницею і взагалі без поваги. Його реакція мене здивувала. – Значить щось не те сказала.- відповів мені син. Одного разу син прийшов до нас додому і оголосив, що скоро відбудеться їхнє весілля і вони потребують грошей. В душі мені було сумно, так як поруч з сином я не хотіла таку дівчину бачити.
Ми з чоловіком в допомозі синові не відмовили і позичили їм гроші. Вони зіграли весілля. Як же соро мно було нам під час церемонії… Родичі нареченої моєї-ніби абориrени. Склалося відчуття, що вони в перший раз прийшли в ресторан. Я такої rаньби не очікувала. Всі наші родичі дивилися на них і шепотілися; я розуміла, що обговорюють гостей з боку нареченої. Через рік Таня, наречена, наро дила двійню, і вони стали для мене промінчиком світла, але дорослішаючи, вони починали походити на свою маму. Дітям було по 6 років, а вони знали більше мене матюkів. Я відвозила дітей до себе і намагалася перевиховувати, але коли вони знову потрапляли до своїх інших бабусь і дідусів – nсувалися і починали лая тися. Я вирішила, що краще не буду з ними спілкуватися, ніж постійно буду відчувати такий сором.