”Свою виписку з полоrового будинку я не забуду ніколи! Чоловік приїхав за нами із запізненням, бо затримався на роботі. Усі родичі чекали нас унизу. Соро мно було дивитися їм у обличчя і не лише через це. Коли ми поїхали додому, то там на нас чекав повний ха ос, – розповідає нам свою історію Рита. Я наполегливо просила чоловіка взяти відпустку, щоб ми змогли підготувати кімнату для малюка та купити всі потрібні речі, на що я завжди отримувала відповідь, що рано хви люватись, і що ближче до діла ми все зробимо та встигнемо. Та й його директор на роботі завантажив завданнями, а не хотів втрачати нову посаду. Крім того, що запізнився, забув захопити із собою фотоапарат. Дитячих речей він звичайно не купив; поки ми були в полоrовому будинку, вдома був повний бардаk, пилюка стояла горою, посуд був немитий, речі його були розкидані всюди. Одним словом – Ж А Х!
Прийшли ми додому, коляски немає, щоб хоча б укласти дитину, добре хоч наші гості подарували нам підгузки, і мої подружки купили в подарунок одяг”. Рита вже понад 6 років була одружена, а дітей зважилися з чоловіком завести нещодавно. Усі чекали, поки стануть трохи на ноги та зможуть створити стабільний потік коштів. Так вони вважали, що буде безпечнішим для всіх і будуть спокійні за завтрашній день. “Коли я попередила начальство про свою ваrітність, вони і слухати не захотіли мене далі. Одразу ж відмовилися зі мною далі співпрацювати, тому що не вигідно їм було «деkретницю» утримувати. Незважаючи на незаконне та несправедливе ставлення, я не стала скаржитися чи боротися за справедливість. Те, що відбувається, я прийняла як знак, щоб зробити паузу і сконцентрувати всю свою увагу на материнство”.
Після виписки Рита тиждень прибиралася і упорядковувала будинок, замість того, щоб насолоджуватися материнством, а чоловік тим часом бігав по магазинах, набував потрібних речей для дитини і за цей час усвідомив, що утримання дитини – вимагає багато витрат. Минуло 2 місяці, але Рита не хотіла приймати у себе гостей. Тому що їй вистачило стре су, який їй влаштували в день виписки. І тільки уявляючи те, що родичі або друзі виявлять бажання відвідати її маленького синочка, вже змушувало її нер вувати. Хоча мама Рити не впорається з донькою. Та невдоволена, що їй не підготували виписку і потрібні речі не придбали вчасно. Але ж про це вона сама мала подбати заздалегідь, а не прислухатися до помилкової думки чоловіка, що все встигнемо, все зробимо… Адже чоловікам все легко здається збоку. А яка ваша думка? Чи мала Рита так на це реагувати? Чи мала вона заздалегідь потурбуватися про все? І як би ви надійшли на її місці?