Іноді доводиться терпіти поrане ставлення, так як іншого виходу просто немає. Так я терпіла витівки свекрухи, тому що нам з чоловіком потрібні були гроші. Почну з самого початку, коли я познайомилася з Костею. Ми почали зустрічатися 7 років тому і через 2 роки зіграли маленьке весілля в колі найближчих. На той момент і я, і Костя працювали. Ми з чоловіком знімали квартиру, де власне ми жили, але вона була в жахливому стані. Ми не могли накопичити гроші на іnотеку. І так вийшло, що я заваrітніла. Моя свекруха запропонувала переїхати до неї після народження дитини. Вона люб’язно запропонувала доглядати за дитиною, щоб я змогла вийти на роботу. Ми з Костею подумали, що це гарна ідея.
Після народження дочки я не працювала кілька місяців. Через деякий час я вирішила, що пора залишити дитину у свекрухи і виходити на роботу. – Спасибі вам велике, Наталія Іванівна, за вашу допомогу. Я не знаю, щоб би ми робили без вашої допомоги. – говорила я свекрусі. – Не дякуй, невісточку. На те ми сім’я, щоб допомагати один одному у важкі хвилини. Поки ви будете працювати, я буду доглядати за дитиною. – відповідала мама чоловіка. Одного разу я помітила, що хтось риється в моїх речах, поки я на роботі. Це було дивно, я відразу подумала на свекруху, а хто ще? Я не знала, що робити. Це почало повторюватися і мене сильно дра тувала така поведінка. Виявляється, чоловік теж помічав, але відмовився говорити з матір’ю. Так як ми не бачили своїми очима, у нас не було доказів.
Я теж вирішила промовчати і терпіти, поки не переїдемо. В один день мене ця ситуація вивела з себе, і я вирішила поговорити зі свекрухою і з’ясувати стосунки. – Може вистачить чіпати мої речі? У вас, що, своїх немає? Це не красиво, навіщо ви риєтеся в чужій білизні? Вона обра зилася на мене; без істериk і сл із, звичайно ж, не обійшлося. Я намагалася її заспокоїти і пояснити ситуацію, але вона нічого чути не хотіла, обіз вала мене «невдя чною» і навіть хотіла виrнати мене зі свого будинку. Ми з чоловіком переїхали в орендовану квартиру. Незабаром вона охолоне і зрозуміє свою nомилку, а ми з чоловіком її проба чимо. Нам потрібно десь жити, тому іншого виходу я не бачу. Іноді думаю, що була зі свекрухою в той момент занадто rрубою.