Сумна історія сталася зі мною 3 роки тому. Я росла без батька. Тато кинув нас, коли мені було 4 роки. Мама залишилася без нічого, та ще й з дитиною на руках. На той момент бабуся моя допомогла нам-і купила для нас квартиру. – Якби не моя мама, то я зійшла б з розуму. Вона була поруч у найважчий для нас момент, і я буду завжди вдячна їй за це – зі сльозами на очах згадувала мама. Мама знайшла собі роботу, і потихеньку ми змогли встати на ноги. Коли мені виповнилося 18 років, то я почала працювати і допомагати мамі, щоб трохи полегшити їй життя.
Після тата вона зустрічала багато чоловіків і з деякими з них навіть були серйозні стосунки. Одного разу мама прийшла додому з чоловіком і познайомила мене з ним. Я була щаслива, що у мами з’явився новий чоловік. Я так сподівалася, що вона більше не буде сумувати. Мені тоді було 25 років і – я вже була заміжня. Через рік наро дила дівчинку, але і мене чоловік kинув. Не думала, що я повторю сценарій материнського життя. Мені довелося повернутися до батьківського дому. Мама тоді жила з чоловіком у нього вдома, а наше житло було в моєму розпорядженні. Ми з дитиною прожили там 13 років. Поки не сталося те, чого я ніколи не очікувала…
– Донечко, так як це мій будинок, і ти тут жила, то тобі треба за ці всі 13 років заплатити. У будинку є твоя половина, але ти жила і на моїй половині теж, ось за це я і вимагаю гроші. Мені потрібні гроші, так що або плати за 13 років, або йди з мого будинку, – сказала мені мама. Я була зла, так як ніколи б в житті не подумала, що мати може таке сказати своїй дитині і, грубо кажучи, виrнати з дому. Вона прекрасно знає, що у нас немає вдома, і мені нікуди йти. Я обра зилася і сказала, що протягом тижня з’їду в знімну квартиру. Ніколи більше не потурбую її. Мені було дуже прикро, але нехай це буде для мене і моєї дочки уроком, щоб нікому не довіряти, навіть матері.