Все своє життя я присвятила синові, забезпечила його всім, але в найсkладніший момент він відвернувся від мене підлим чином

Через сім років спільного життя чоловік поkинув мене. Я залишилася одна із трирічним сином. На початку було дуже важkо: з одного боку, душевний бі ль, з іншого – брак грошей. Я вирішила поїхати за кордон на заробітки. Залишила сина у своєї матері – і поїхала. Моя мама жила у селі. Вона дбала про мого сина, він виріс у коханні. Через кілька років мені повідомили, що мама померла. Мені довелося повернутись додому. Мій син уже був дорослим, закінчив школу та вступив до університету. Я купила для нього простору квартиру у центрі міста.

Досі живе там. Але він мене зневажає, думає, що я його зрадила тоді, кинувши його напризволяще. Я почала йому пояснювати, що мені довелося поїхати, тому що у нас не було грошей, але безрезультатно. Тоді були дуже складні часи. Я нагадала, що завжди надсилала їм гроші, щоб він нічого не потребував. Наголосила, що квартиру купила саме на ці зароблені гроші. Я розповіла йому, що мені теж було дуже важко: я доглядала людей похилого віку, економила на всьому, голодувала, спала на вулиці. Але мені вдалося забезпечити його житлом, зробити ремонт та купити нові меблі.

Він не хоче мене слухати, мовляв, ти мене покинула, ти мені не мати. Два дні тому я зателефонувала йому, попросила прийти, сказала, що збираюся купити йому машину, а у відповідь він сказав: “Мене ти за гроші не купиш”. Можна подумати, що я найrірша мати на світі, rірше за мене немає нікого. У мене душа болить, адже я все робила заради нього, а він відвернувся від мене, каже, що нічого не зобов’язаний. Тепер я вирішила влаштувати своє особисте життя. Мій сусід доглядає мене, він старший за мене на п’ять років. Ми з ним добре ладнаємо, він небайдужий до мене. Якщо він зробить пропозицію, я погоджусь. Я теж хочу жити.

Leave a Comment