Зовиця наkричала на мене за те, що я неправильно доглядала за її квітами. Коли вона подзвонила мені наступного разу, я вирішила поставити її на місце

Ми з зовицею після нашого з чоловіком весілля зустрічалися пару раз, тому думки як такової про неї у мене не було: не знаю я цю людину. Вони з чоловіком жили в іншому місті. Після їх розлу чення Альбіна повернулася в рідне місто. У неї було незвичайне хобі: ростила рідкісні рослини – квіти. Як на мене, так дуже звичайні. Але я не знавець в цій сфері, людина захоплюється цим, їй подобається. Коли вона переїхала, ми всією сім’єю вирішили допомогти їй. Ми зі свекрухою клеїли шпалери, а чоловік зі свекром займалися електрикою. Її квітам потрібно було особливе освітлення. Ми і після її переїзду не так часто спілкувалися. Відзначили новосілля, і потім кожен зайнявся своїм життям. Вона виявилася активною і товариською. У соцмережах я бачила, що вона постійно в якихось поїздках, то по роботі, то зі старими друзями.

Я тільки була рада за неї. Її спосіб життя торкнувся мене, коли свекруха потрапила в ліkарню. Їй потрібна була оnерація-нічого страաного-а зовиця повинна була їхати на відрядження. Квіти її потрібно було поливати, доглядати за ними. Я не хотіла брати за них відповідальність, тому що у мене навіть кактуси не приживалися. Я відразу її попередила про це, але вона сказала, що обов’язково залишить мені докладну інструкцію. – Попроси у батька і брата, вони точно тобі не відмовлять, – знову спробувала відмовитися, – інструкція ж буде. – Чоловіки користуються інструкцією, коли вже щось зламали. Краще цим займеться жінка. Загалом, вона вмовила мене. Її квартира знаходилася дуже далеко від нашої, і від мого місця роботи. Ця справа забирала у мене дві години на дорогу, ще годину я поливала квіти, змінювала режими освячення, обприскувала, протирала їх.

Вона залишила мені інструкцію на трьох зошитових аркушах. По-моєму, я дуже добре впоралася, тому що через тиждень квіти були в такому ж стані, як раніше, гірше точно не стало. А Ось зовиця не була такої ж думки. Вона повернулася і зателефонувала мені. Я взяла трубку в очікуванні того, що вона подякує мені. А вона тільки робила, що kричала. < < Як ти могла? Вони могли б заrинути! Ти все зіпсувала ...>> – наговорила гидот і кинула трубку. Потім подзвонила чоловікові, поскаржилася. Ми перестали спілкуватися з нею. Через деякий час їй знову знадобилася моя допомога. У неї намічалася якась поїздка, а свекруха ще повністю не оду жала. Подзвонила мені як ні в чому не бувало, попросила допомоги. Я відмовила: мені і одного разу вистачило.

Leave a Comment