Ми з Микитою одружилися, коли нам обом було по 26. Ми ще тільки починали заробляти хороші гроші, так що на той момент у нас квартири не було. Ми жили у другій квартирі свекрухи. Це була її квартира, яка чекала свого часу без мешканців та квартирантів. Я приблизно два роки перед нашим весіллям збирала на квартиру. На квартиру, звичайно, не нагромадила, зате на ремонт вистачило. Квартиру, подаровану свекрухою, ми облаштували повністю. Я була щаслива, що свекруха виявилася поруч і дуже допомогла з таким складним питанням – житлом. Проте свекруха почала дзвонити періодично і просити у нас грошей для свого молодшого сина, Альоші. Олексію 23. Він повернувся з армії і з того часу ні дня не працював.
Мати вважає, що йому потрібний відпочинок. Але відпочинок від чого? Ми йому часто, але неохоче допомагаємо. Коли у Льоші з’явилася дівчина, ми з чоловіком напружилися більше, щоб забезпечувати потенційну невістку, а коли вони вирішили одружитися, наші гроші одразу як випарувалися. Гроші на все необхідне Олексій просив у нас, то це були ще квіточки. Свекруха добила нас фінальним проханням. – Заберіть Альошку з дружиною до себе, га? У вас немає дитини, та й квартира велика, тісно вже точно вам не буде. Як би я не намагалася у всьому догодити свекрусі, але це, на мою думку, виходить за рамки. Олексій – дорослий, не побоюсь цього слова, чоловік.
Він повинен сам намагатися встати на ноги, тим більше, що він уже відповідає за свою дружину. Свекруха вирішила продати квартиру та поділити гроші порівну. Ми на свою частину грошей додали зверху накопичення і придбали двійку в іnотеку, а Олексій успішно спустив свої гроші на досить неекономну машину та на шмотки. Ми відмовилися прийняти Льошу з дружиною у себе. Тільки уявіть, як би жилося 4 дорослим в одній двокімнатній квартирі. Через наше рішення свекруха та всі її родичі вважають нас rадинами, які виrнали родича з дому. Що б вони там не подумали, мені все одно. Головне – нам із чоловіком зараз спокійно. Ми можемо збирати гроші на наші мрії і не перейматися іnотекою.