Свекруха знову подзвонила зі скаргами на головний бі ль, на що невістка відразу почала збирати обід свекрусі: чистий посуд, ідеально рівно нарізані шматки хліба, смачна і різноманітна їжа. Але свекруха все одно дорікала її в неохайності. Свекруха мала складний характер і звикла жити за рахунок інших. Думала, що всі їй щось винні. Спочатку батьки і старша сестра її опікали, в інституті допомагали однокурсники, а після весілля все лягло на плечі чоловіка. Зараз вона тягне мотузки з сина. Вона намагалася маніпулювати, прикидаючись хво рою і неща сною, вимагаючи повного послуху.
Вже 10 років її витівки терпить невістка. Мало того, що чоловік частину зарплати віддає їй, так вона кілька днів тому сказала, що хоче путівку в санаторій. Її подруга туди зібралася, а вона що, rірше? А те, що вони весь час економили, її не цікавило. Ось вона і викликала сина на “переговори”. Всіма способами вона хотіла, щоб син оплатив її поїздку. “Там таке ефективне ліkування” – говорила вона. Але син не погоджувався: іпотека, кредит, син повинен піти в перший клас. “Немає зайвих грошей”, – відповів син.
Мати схопилася за серце і впала. Відвезли в лікарню. Вона відразу ж викликала невістку чергувати біля ліжка. А син все-таки погодився купити путівку, вимоливши цим вчинком прощення у матері. Невістка засму тилася. У самих квартира в кредит, меблі не можуть купити, а свекрусі і ремонт зробили за свій рахунок, і техніку нову придбали. Невістка прокинулася від думок, коли задзвонив телефон: це була обурена свекруха, питала, де її носить. Хіба так можливо жити? Хіба хтось має право командувати чужим життям?