На свій день народження Ксенія повідомила те рішення батькам, яке вона прийняла для себе вже кілька місяців. -Я хочу наро дити дитину, – заявила Ксенія. -Тобто? – Запитала мама Ксенії, Лариса Геннадіївна. І їй зараз стало поrано. Ксенія жила з батьками багато років. Майже все життя, крім студентських років, коли вона навчалася в іншому місті. Їй тридцять років, вона заробляє нормально, на її витрати вистачає. Тиха, скромна і не дуже товариська дівчина. Вона не має багато друзів. Є одна найкраща подруга, яка за характером така сама, як Ксенія. Тільки ось вона вийшла заміж майже одразу після школи. У неї зараз четверо дітей.
Ксенія часто буває у подруги вдома, грає і іноді доглядає дітей. Вона теж дуже хоче дитину. І подруга постійно їй каже – роди зараз, поки не надто пізно. Ксенія думає про дитину вже кілька місяців. І ось вирішила повідомити про це батьків. Але такої реакції від батьків вона зовсім не очікувала. -Ні, я проти, яка дитина? – одразу сказала мама, – ти не одна живеш, ти мала рішення погоджувати з нами. Лариса Геннадіївна була однозначно проти. По-перше, вона хотіла спокійне життя. Їй не п’ятдесят вона не така активна зараз і хоче тишу. Та й чоловік також. А дитина – суцільний клопіт, крики. І потім вона ж повинна допомагати дочці, все-таки живуть вони в одній квартирі.
Ні, це не підходить. І, по-друге, Лариса Геннадіївна хотіла, щоб донька мала все по порядку. Спочатку весілля, сім’я, потім лише діти. -Мамо, але як так можна? – Постійно, як себе, перепитувала Ксенія. -Ти живеш у моєму домі, і такі рішення маємо приймати ми з батьком. Не подобається, можеш винаймати квартиру і народжувати стільки, скільки хочеш, – відповідала мати. Ксенії було страաенно nрикро. Це її особисте життя. Вона ж так хоче дитину. Розуміє, що може стати гарною матір’ю. Але й Ларису Геннадіївну теж можна зрозуміти: це ж її особистий простір. Вона хоче спокою у своєму будинку, а з дитиною не бути.