Після розлу чення Марина залишила сина мамі, і поїхала на заробітки, багато хто засудив її за такий вчинок, але вони не знали жодної важливої деталі

На зупинці стояли колеги, чекали на автобус. – Віка, знаєш, що дізналася сьогодні? Виявляється, Марина має п’ятирічного сина. Ти знала? Вона ще молода. Їй, певно, двадцять п’ять. – Марині двадцять сім. Так, я знала. Ми три роки разом винаймали квартиру. За ці три роки зблизилися. Там класична історія. Вона вийшла заміж, наро дила дитину. Із чоловіком не вийшло. Вони розлу чились. – А де дитина? Я жодного разу не бачила її з дитиною. – Дитину вона відвезла до матері. Вона мешкає далеко на сході. Потрібно спочатку літаком летіти в якесь місто, потім автобусом їхати ще кілька годин. Далеко.

– Марина часто бачиться з дитиною? – Ну, як часто. Ти знаєш, скільки ми отримуємо. Тільки на дорогу вона витратила десять тисяч. Звідки вона має такі гроші? Ще й квартиру винаймає. Протягом цих чотирьох років лише один раз їздила. А як їздити? І на дорогу, і подарунки та проживання. Вона витратила величезну суму. Вирішила більше не їхати, а надіслати ці гроші мамі для витрат сина. Він же росте, багато чого йому потрібне. – Тобто вона дитини практично не бачить? Скільки було синові років, коли Марина відвезла його до мами? – Ну, приблизно півтора роки. Коли розлу чилася з чоловіком, був рік. Шість місяців працювала з дитиною на руках. Моторошно втомлювалася, і морально теж їй було важко. Тож поїхали до мами.

А там роботу ледве знайдеш, а якщо і знайдеш, зарплата не більше п’ятнадцяти тисяч – А чоловік алі менти не платить? – Платить, але копійки. Ними не пожити. Тому Марина вирішила залишити дитину та повернуться до Москви, працювати, накопичити на квартиру, щоб забрати дитину. – Накопичити на квартиру і забрати дитину залишиться мрією, з вашою зарплатою. Загалом kинула вона сина. Зрозуміло. – Чому одразу kинула? Залишила дитину у люблячої бабусі. Надсилає гроші, скільки може. Син незабаром підросте, приїде до Москви на навчання, дай Бо же. Марині переживає за сина, дуже, я знаю. – Ага, переживає. Ладно я пішла. До завтра.

Leave a Comment