Сергій та Ірина одружені сім років. У них дві дочки. Старшій п’ять років, молодшій-два рочки. Ірина в деkретній відпустці вже шість років, і дуже задоволена, що мати щодня приїжджає до неї. По-перше, їй є з ким поговорити, по-друге, мати багато робить і по господарству, і по догляду за дітьми. Відвідуючи дочку, мати в клопотах весь день. То прасує білизну, то картоплю чистить, то з дітьми возиться… А під вечір, коли вона не хоче йти, активність посилюється: збирає розкидані іграшки, дзеркала чистить, витирає пил… Начебто радіти треба молодим.
Проте… Сергій проявляє все більше і більше невдо волення. Коли теща приїжджала вранці і йшла під вечір, Сергію заперечити не було приводу. Але зараз дійшло до того, що вона залишається ночувати мало не щодня. А що далі буде? Оселиться у них вдома? Сергій вже кілька разів говорив Ірі, що жити з тещею в його плани не входить. Дружина з ним погоджується, але: ” Ну не можу ж я не пускати її”, – виправдовується вона. – Мам, тобі пора їхати. Залиш ти ці справи! – в лоб говорить матері дочка. – Я тут дороблю, приберуся і поїду… “Приберуся “затягується допізна, повернувшись з роботи Сергій з докором зиркає на дружину, та мімікою показує “не змогла випровадити”.
Теща возиться ще з годину, і нарешті йде. Однак з похолоданням і початком дощів випроваджувати жінку на ніч дивлячись вже зовсім не по-людськи. І та залишається на ніч. Кілька днів тому у Сергія переповнилася чаша терпіння. Прийшовши з роботи і побачивши тещу, що клопочеться по господарству, мовчки зібрав дещо зі своїх речей і поїхав до своєї матері. Ірина спочатку засипала його СМС-ками: “Повернись”,” Не дури”, але потім замовкла. Про те, що мати не буде приходити по вихідних, а по буднях буде йти до приходу Сергія, вона писати не стала.