Нещодавно зі мною така кумедна ситуація сталася; я так голосно давно не сміялася. Наші сусіди з чогось вирішили, що нам у нашій із донькою квартирі має бути незручно: вона надто простора і велика для нас двох. Варіант вже для нас підходящий теж знайшли: чудова двокімнатна квартира, якраз для двох. Весь цей час я з донькою жила у великій трикімнатній квартирі. Мені її свого часу батьки подарували, за що я їм дуже вдячна. Дійсно, досить велика квартира, широкий коридор, дві спальні зі своїми санвузлами та балконами, простора вітальня та невелика кухня, що нас мало бен тежить. Ідеальна квартира, як на мене… З’їжджати ми точно не плануємо.
Так от сусідка до мене нещодавно підбігає, а я з продуктами додому йшла, і як заявить: -Я тут подумала … Ви ж з донькою удвох живете. Отже, поміняємось квартирами. Ви в нашу двійку переїдете, а ми у вашу трьошку всією сім’єю. Двох кімнат вам буде достатньо. Вистачить! Ми просто давно шукаємо вигідне місце, а тут ваша. Твоя квартира нашій сім’ї дуже личить. Гаразд, так і бути, доплачу вам 35 тисяч rривень. Піде, вмовили… Я уважно дослухала її «вигідну» пропозицію і відповіла:
-З чого ти раптом вирішила, що ми хочемо переїхати у вашу квартиру яка менше? Тобто, ти вважаєш, що я залишу свою квартиру і переїду у двокімнатну квартиру, в якій не розвернутися? Якщо я колись і вирішу обмінятися, то точно не з тобою і не на твою квартиру. Обміну не відбудеться. А 35 тисяч свої залиши собі. -Ой, хотіла, як краще! Як хочеш! Якщо тобі 35 тисяч не потрібні, зайві вони тобі, то живи далі у своїй квартирі. Ми, звичайно, продовжуємо жити у своїй трикімнатній квартирі. Сусідка та та її сім’я (вона їм все передала), зі мною не вітаються. Дуже сильно обра зилися. А на що вона розраховувала, що я прагну і піду обмінюватися з нею? Я що, на дуреnу схожа?