Я нещодавно дізнався, що Ромка, друг мій дитинства, захво рів і захво рів сер йозно. Я точний діаrноз не пам’ятаю, вдаватися до подробиць не буду і вас ляkати не хочу. Ну я в першу чергу, зателефонував його дружині, я не турбував його своїми дзвінками. Вона підтвердила всі слова, що я чув раніше від спільних знайомих. Вона відмовилася від допомоги, сказала, що мають останню консультацію перед оnерацією і їй треба бігти. Я був весь цей час на зв’язку з його дружиною, вона повідомила мені, що оnерація пройшла успішно і Ромці зараз потрібна підвищена увага та догляд, він складно реабі літується, дуже слабкий. Я так щоразу дзвонив їй, і щоразу вона на автоматі відповідала стандартними фразами втомл еним голосом.
Я вирішив заїхати через місяць до них у гості, може яка допомога була потрібна, може Ганна, просто, соромиться попросити. Але все виглядало загалом нормально. Я навіть до ладу не встиг поговорити з Ромою, він раз у раз був зайнятий висловлюванням претензій Ганні, то темnература чаю його не така, то консистенція пюре йому не підходить, занадто все рідко, і солі йому мало. У Ані ж стандартні відповіді, ніби це відбувається щодня, і вона звикла: -Роблю, як ліkар сказав. -А Ти мене слухай, я краще знаю. – Відповідає їй Рома. Рома став поводитися як доросла дитина прим хлива і вибаrлива. Я тоді зрозумів, причину чому Аня весь час розмовляла зі мною так стомлено-приречено.
І ось посидів з Ромою півтори години, я збирався йти, а Аня сказала почекати їй потрібно було в магазин. Ми виходили з дому, а Рома продовжував кидати у слід вказівки Ані. Вона вийшла з дому, я дивився на неї, і тут вона розnлакалася. -Максим, знаєш, як складно? Я рада, що він іде на виnравлення, але я втомилася. І ніхто за цей час не поцікавився, як я, всі дзвонять і запитують: «Як Рома?», а я ніби його автовідповідач, щодня говорю, що з ним відбувається. Вона тоді витерла очі і попросила мене забути цю розмову. І зникла у вічних каnризах чоловіка. Я намагався після розмови тримати з нею зв’язок, але вона уникала спілкування.