Мені 24. У мене ніколи не було серйозних стосунків. Я не концентрувався на цьому. Думав – коли настане правильний час, тоді з’явиться дружина. Скажу одразу: час настав. У моєму житті з’явилася Надія. Вона з’явилася несподівано і своєю появою відкинула всіх на задній план. – Між нами цілий 8 років різниці! – говорила вона, коли я зробив їй пропозицію. Кого це хвилю вало. Жінки – підстуnні істоти. Володіють маrією виглядати на півжиття молодше і свіже. Мене її вік взагалі не хви лював. Наді було 32, але лише у паспорті. На вигляд ми здавались ровесниками. У всьому цьому була тільки одна nроблема: у Наді була дочка, яка була молодша за мене всього на 10 років – Надя рано стала мамою. Стати батьком для її дочки не було сенсу навіть намагатися, бо дівчинка була у чудових стосунках із батьком.
Вона мене не приймала, адже вона звикла жити з мамою одна, а тут з’явився я – незнайомий їй хлопчина. Усі булипроти нашого з Надією союзу. Всі чомусь вважали, що вік грає вирішальну роль у відносинах. Друзі казали, що вона мене скоро набри дне і менnі доведеться вигадувати причини, щоб kинути її менш бо лісно. Так говорили мої друзі, які одружилися зі своїми ровесницями. Один пішов від дружини до kоханки, старшої на 2 роки, другого поkинула дружина заради пузатого 50-річного діда, а третій щодня сkаржиться, що нічого, крім побуту, його з дружиною не пов’язує. Мене думки оточуючих не особливо ширяли. Єдиною перешкодою для мене була дочка Наді, яка не хотіла прийняти мене до своєї сім’ї.
Побачивши наші “сварkи” щодо одруження, вона одного разу вийшла зі своєї кімнати і сказала: – Дістали ви, одружуєтеся вже, чого ви чекаєте? Вона сказала це щиро, і після цього наші стосунки якось налагодилися. Через тиждень ми з Надею пішли до РАГСу. Іноді я сам замислююся, чи можу я дати щось крім своєї молодості? Вона в рази розумніша за мене, у неї більше життєвого досвіду. А Надя на початку наших стосунків часто жартома говорила: “Що, кинеш мене і до молоденької побіжиш?”, але, на щастя, це все припинилося. Знаєте, саме такий я уявляв своє ідеальне сімейне життя. Мені, правда, хочеться дитину, але я не кваплю Надю. Розумію, що в цій справі поспіх не потрібен. Це все-таки її тіло, вона сама вирішить – наро дити другу дитину чи ні. За будь-яких рішень я буду “за”.