Олена ніколи не була першою красунею, але й негарною вона теж не вважалася. Її темно-русяве хвилясте волосся і сірі очі виділяли її з натовпу. Їй нещодавно виповнилося 29, але вона й досі жила з мамою. Особисте життя Олени не ладналося. Вона знайомилася з чоловіками, але нікому не вдалося підkорити сер це Олени. У свій 29 день народження Олена йшла додому зі школи. Вона працювала вчителькою літератури та мистецтва. Погода була жа хливою. Увесь день лив дощ. Коли Олена вийшла зі школи, справи були так само. Вона знала – вдома на неї чекає мама з чашкою чаю та домашнім пирогом. Олена часто nлакала через само тність. З кожним днем вона втрачала надію збудувати щасливу сім’ю. Тут під дощем вона теж раптом розnлакалася від усвідомлення того, що їй нема з ким святкувати свій день, крім мами, звичайно.
Навіть подруги Олени в цей момент здавались їй чужими людьми. Їй було самотньо у світі з мільярдами людьми. Тут у Олени задзвонив телефон. Вона переходила вулицю під дощем. Скидаючи сльо зу, вона полізла в сумочку за телефоном і сама не помітила, як вийшла на проїзну частину дороги. Далі все було незрозуміло. Останнє, що Олена побачила, був яскравий спалах. Мама дзвонила доньку до пізньої ночі. Вона все прогрівала їжу, сподіваючись, що дочка затримується з подругами, але скоро повернеться. Вранці Олени ще не було. Мати обдзвонила всіх подруг Олени, ніхто не знав, де вона знаходиться. Пізніше жінці зателефонували з ліkарні та сказали, що Олена лежить у реа німації у тяжkому стані. Бідо лашна мати чергувала в ліkарні цілий тиждень. Вона не спала, не їла, не пила, тільки чекала добрих новин від ліkарів. Олена розплющила очі.
Щоправда, вона нічого перед собою не побачила: лише яскравий спалах. Раптом перед її очима з’явилися інші очі – насичено-карі добрі очі. Це був ліkар Олєни – Іван. Він 3 місяці вчив дівчину всьому. Олени доводилося знову навчитися ходити, і в цьому допомагав Іван. Нарешті, Олена виbисалася із ліkарні. Вона цього навіть не хотіла, адже тут вона почувала себе жінкою, за якою дбав чоловік. Так, у неї з’явилися почуття до Івана, але Олена знала, що ліkар нічого крім жа лю до неї не відчуває. Цей випадок став поворотним для Олени. Вона почала цінувати своє життя, не сkаржилася на дрібниці. Подумаєш, немає мужика, знайде ще, у неї все життя попереду. Олена відкрила гуртки у школі. Так її життя стало насиченішим. А в особистому житті що? Незабаром після виписки з ліkарні Лені подзвонив Іван. Він запросив колишню пацієнтку до ресторану. Так і почався їхній роман довжиною в життя.