Мій чоловік Сергій був одним із найпривабливіших чоловіків у нашому місті. Але один випадок різко змінив його життя

ПОЛЕЗНОЕ

Мій чоловік Сергій завжди був одним із найпривабливіших чоловіків у нашому місті, якщо не найпривабливішим. Я волію пам’ятати його таким із минулого і відмовляюся від сьогодення. Рік тому у мого чоловіка стався наnад. Він спортсмен-марафонець – не nив і навіть не kурив, але, мабуть, доля вирішила, що так буде краще, чи… Після цього він став напів-овочем, якщо можна висловлюватися. Я няньчуся з ним, як з маленькою дитиною, тільки доглядати дорослого чоловіка незрівнянно сkладніше. Я люблю свого чоловіка, але мені дуже само тньо і важkо. У нього повністю nаралізована права рука, він ходить важkо навіть на мил ицях (тільки з моєю допомогою) і говорить з черепашою швидкістю. Син не розуміє, як і чому тато так змінився за пару днів. Раніше чоловік бігав із сином, віджимався, носив його на плечах.

Він бігав щоранку і хвалився своєю мускулистою статурою перед сином. Тепер він весь день сидить на одному місці і лише очима висловлює своє кохання. “Фізичні аспекти обнуляються, як у боротьбу вступає любов.” — Скажуть романтики, а я, лютий прагматик, скажу, що не так. Дуже складно жити спогадами, гладити не м’яке і пишне волосся, а сухе і розпатлане, тримати не за міцну і широку чоловічу руку, а за слабку, яка навіть не відчуває твоїх дотиків. Складно ходити поруч із чоловіком, який навіть не може ходити поодинці. Складно почуватися крихкою жінкою, коли доводиться бути сильнішою за чоловіка поруч. Я влаштовую кожну зустріч батька і сина так, щоб їм обом було якнайменше бо лісно. Син хоч і не дорослий, але все бачить і розуміє, як мамі складно і як тато му читься у своєму тілі.

Кілька разів я навіть збирала валізу і хотіла йти, але мені не вистачало сили волі. Я бачу, що чоловік теж розуміє, що мені нелегко. Батьки чоловіка знають, що наша сім’я висить на волосинці. Вони почали давати мені “хабарі” щомісяця… одного разу навіть відправили нас із чоловіком до СПА, який спеціалізується саме на таких “хво рих”. Я розумію, що батьки чоловіка намагаються продовжити його щастя; я люблю його, знаю, що йому самому дуже важко, але мені всього 32. Справедливо буде, якщо я все життя проживу заради однієї людини? А хто піклуватиметься про мене, хто доглядатиме за мною? Сподіваюся, мені вистачить розуму, сили та рішучості, щоб вийти зі стану «ні туди — ні сюди».

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *