Після сме рті чоловіка син все, що залишилося в неї. Він був сенсом її життя. І коли я дізналася, що він одружується, сказала багато добрих слів, побажала подрузі онуків. Але зауважила, що вона не радіє. Виявилося вибір сина їй не до вподоби. – Він одружується зі Свєткою. Так, на ТІЙ Світлані. Про кого йшлося, я знала. Їхня сім’я жила в нашому будинку. У Світлани багато братів і сестер, і всі вони виросли на очах. Ні, вони не займаються нічим злочи нним, але сімейка не з найкращих. Мати сім’ї наро дила дітей від різних чоловіків, у школі була двієчниця, ледве закінчила.
Єдиним нормальним членом їхньої сім’ї була тітка, яка й допомогла виростити дітей. Готувала, дивилася за ними, поки мама гуляла до самої сме рті, царство їй неб есне. А уроки перевіряти надсилала ось до цієї моєї подруги. Вона була вчителькою у школі. І з тих, що ха барі не брали. Їй було важливіше, щоб діти здобули знання. Але діти цієї сім’ї були вкрай несприйнятливими до знань. Ну що поробиш, не всім же в генії. І оскільки Свєта була старшою дитиною сім’ї, мати відправляла її до сусідів щось запитати, то вже не знаю чого. Їхню сім’ю неможливо порівняти з чимось.
Вони не хороша сім’я та не поrана. Вони люди. Вони і є. І ми вже давно зми рилися з цим. Але тільки якщо їхнє існування ніяк нас не стосується. А тут син говорив про шлюб. Подруга ніяк не хотіла зми ритися із цим. -Нехай тримається подалі від мого сина. Він вартий більшого… Але потім, усвідомлюючи, що її думка ніяк не впливає на рішення сина, додала: Мені со ромно розповісти рідним, з ким він одружується. Усі знають їхню родину. Це не принесе нам честі>>. Вона не може розповісти це синові, бо не хоче посв аритись із ним. Але поступово їй ставало все одно. Якось вона, сама не розуміючи цього, зізналася мені: “Здається, я більше не люблю його”.