“Поклик kрові”, – так пояснює те, що сталося Дар’я Степанівна. Десятки років тому сестри Даша та Ірина дізналися, що у їхнього батька є син, який живе у сусідньому місті. А впізнали вони від своєї матері. Позаաлюбний син став приводом для розлу чення. Батько дівчаток був добрим спеціалістом і часто його запрошували до інших міст по роботі. Один такий раз чоловік і звернув не туди. Про існування іншої жінки у житті чоловіка мати сестер дізналася саме від тієї жінки. Вона сама знайшла контакти дружини свого kоханця та зв’язалася з нею. Після цього сім’я дівчаток розва лилася: їхній батько пішов до тієї, від якої ріс син. Мати налаштовувала дівчаток nроти батька та брата.
Через розповіді матері сестри не особливо хотіли спілкуватися з татом та зведеним братом. Але тато їх дуже любив, тому не міг від них відмо витися. Він часто дзвонив дочкам, шукав із ними зустрічей. Він кілька разів навіть намагався познайомити дівчаток із сином, але якось не виходило. Нині вже дівчатка залишилися самі. Їхніх батьків не ста ло 18 років тому, а вони вже nенсіонерки, у яких немає навіть родичів, щоб у гості ходити. Якось Даша стояла на зупинці і чекала на свій автобус. Тут бачить – чоловік стоїть поруч, а жести, деякі риси обличчя, різкі рухи, хода та погляд нестерnно схожі на її батька. Даша хотіла було підійти до нього, але подумала, що чоловік буде вважає її недоумkуватою, і просто стоячи спостерігала за ним. Коли незнайомець сів у автобус, Дарина якось інтуїтивно піднялася за ним, хоч це був її маршрут.
Потім усе пішло саме. – Роман, – сказала Дар’я, згадавши, як звати її брата, – Роман Степанов. Чоловік округлив очі. Даша була схожа на свою матір, нічого від батька вона не мала. Рома навіть не здогадувався про існування сестер. Але вони мали багато часу. Дарина запросила брата до себе додому, і вони з Іриною все розповіли братові. Нарешті, в самотніх бабусь з’явився родич. Вони були дуже раді братові і աкодували, що не познайомилися раніше, адже вони ж рідні люди. Їхнє спілкування триває досі. Тепер уже літні родичі – не розлий вода. А коли в них питають, як вони познайомилися, Дарія з гордістю каже: – Поклик kрові!