Почула в аеропорту розмову двох дам, після якої довго не могла прийти до тями

ПОЛЕЗНОЕ

— Коли я повернуся, щоб нарешті поговоривши зі своєю мамою-жінка кинула чутку. Подруга здивувалася так різко, і запитала: — Знову? — Ну, бл ін, так. Довго розповідати… — А Ми що, кудись поспішаємо? В аеропорту було не дуже багато людей. Я сиділа у зручному кріслі і слухала розмову цих дам, які говорили голосно, не соро млячись. — Пам » ятаєш, що тобі дзвонили з банку, бо я вказала тобі як контактну особу? -Звичайно… — Так ось. Свекруха моя пішла на nенсію і вирішила, що настав час валити з Норильська.

Попросила оформити kредит, купити їй квартиру, а там вона продасть свою та поверне нам усе, та ще й із відсотками. — І що, продала? -Я впевнена, вона навіть не намагалася це зробити. Поїхала зі своїм чоловіком на море, здала квартиру, а сама поїхала на батьківщину, у Калінінград. А ми залишились із kредитом… — То самі здавайте цю квартиру, хоч щось від іб’єте. — Так ми квартиру-то цю взяли в новобудові. Ми зараз продукти ледве встигаємо купити, що вже говорити про ремонт. Там навіть меблів немає.

Але недавно сталося вісь що: хахаль свекрухи по мер, вона nродала все, що було в його квартирі, заnлатила нам за ремонт і переїхала до нової квартири. Сказала ще, забирайте мою квартиру в Норильську, зробіть там ремонт та здавайте. — І що, поїхали? — А що робити. Поїхали. Зробили ремонт і все закрилося на карантин. Якось усе закінчили. І тут свекруха знову заявилася і сказала, що вирішила сама здавати свою квартиру. Пен сії їй не вистачає. — А оформлена ця квартира на кого? — На чоловіка. Але за умови, що ми не можемо нею розпоряджатися, доки свекруха жива. Не знаю, що робити… Оголосили посадку на рейс. Подруги схопили сумки та пішли на посадку…

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *