У Людмили Іванівни щоранку о сьомій ранку була традиція, будити свою недолугу наречену, яка дісталася її коханому синочку. Жінці не подобалося, що син після роботи сам прає шкарпетки, а обід готує йому мультиварка, а не його дружина самостійно. Загалом, збиралася Людмила Іванівна вже виходити, як пролунав дверний дзвінок. Жінка як завжди забурчала: – Кого це так рано занесло до мене? Зараз ще запізнюся на автобус, доведеться ще п’ятнадцять хвилин чекати на нього. Жінка відчинила двері, на порозі стояла її невістка – Поліна.
Дівчина прийшла не одна, а з валізою. – Людмило Іванівно, тепер я житиму з Вами! Я поrана дружина та господиня, прийшла до Вас на курси, Ви мене всьому і навчите! З чого почнемо? З білизни та господарського мила? Ви казали, що у кожної господині вони мають бути…- заявила дівчина. Проштовхнувши в проході валізами свекруху, Поліна побігла у бік ванної, Людмила Іванівна прибувала в шоці і не змогла нічого відповісти невістки. – Що це??? – Спробувала спародувати Поліна свою свекруху, – я правильно розумію, це порошок??? А де ж мило та білизна??? – Закінчилась … – пробурмотіла бабуся. – Вам пощастило! Я все взяла із собою! На цьому невістка не зупинилася, вона вирушила на кухню, де виявила засіб для посуду.
-Так, що ж це таке і сода закінчилася? – обурилася Поліна, – не nереживайте і її я взяла. – То стоп, що ще ти взяла? – Випередивши дівчину, сказала Людмила Іванівна. Дівчина дістала нашатир та газети для чищення люстр. Свекруха була вже в люті, але розуміла гру невістки. – Добре, що тобі потрібне? Баба думала, що невістка попросить більше не приходити і не повчати, на що хитра Поліна не розrубилася і сказала: – Мені б ваш рецепт пиріжків, вони у вас дуже смачні … Після цього наречена пішла від свекрухи задоволена з рецептами, а на Новий рік вони обмінялися подарунками: бабуся подарувала нареченій робот-пилосос, а Поліна – мультиварку.