На дні народження подруги, у Яни було дуже багато залицяльників. Хоч вона ніколи не була одружена, але попит на неї був великий. Це була не жінка, а мрія чоловіків, які намагалися добитися її усілякими способами. Але й дівчина була “не промах” і шукала собі гідного кандидата. Її подруга Лара після закінчення університету одразу вийшла заміж і незабаром розлучилася. Як то кажуть, поспішиш – людей розсмішиш. Нового шлюбу та чоловіків вона цуралася, але Бен, з яким вона познайомилася на дні народження подруги, їй дуже сподобався. Він відрізнявся від інших своєю інтелігентністю, грацією, грамотністю та витонченістю. Він запросив її до ресторану, вона охоче погодилася. Вони вели активну бесіду, кожен розповідав про себе. Виявилося, що Бен був фотографом журналів, одружений, але вже розлучався. Дружина поїхала за кордон, вона вирішила залишитися там, їхні стосунки охололи. Лара не змогла втихомирити в собі цікавість і запитала, що спільного у нього з Яною.
⁃ Я прийшов туди з другом і зустрів тебе. Яну майже не знаю. Жінка вона, звичайно, гарна, але немає в ній родзинки, немає в ній ніякого світла. ⁃ У сенсі, що ти маєш на увазі, – спитала Лара. ⁃ Дивись, ти справжня жінка: у тобі грація, іскра, ніжність, таємниця, загадка. Чого не скажеш про Яну, вона доглянута, але простенька. ⁃ Ясно, – Ларі було неприємно, як Бен відгукувався про її подругу Яни. Вона не втрималася і різко спитала, – а дружина твоя яка, як її опишеш? ⁃ Статна ділова жінка: завжди у строгих костюмах, в окулярах, в італійських човниках, які підкреслюють красу її довгих ніг та посмішка як у голлівудської актриси. Складна людина завжди думає тільки про свою роботу, але при цьому встигає все – і роботу, і подружні обов’язки. ⁃ Цікаво ти описуєш дівчат. ⁃ Лара, ти мені подобаєшся, ти ж це відчуваєш… Ти особлива, зі мною такого не було ніколи… ⁃ Зупинися, Бен. Чесно кажучи, ти запросив мене сюди, розраховуючи на щось більше, ніж просто дружня вечеря?
⁃ Коли я побачив тебе, ти розпалила в мені полум’я, я бачив, це сталося і з тобою також. Ми давно вже не діти і знаємо, чого хочемо. Я відчуваю, що ми створені один для одного. ⁃ Так, ти мені симпатичний, але всьому свій час. Не хотілося б тебе засмучувати, але поки що у нас можуть бути лише дружні стосунки. Вечеря добігла кінця, на прощання Бен сказав: ⁃ Коли приїду сюди наступного разу, я тобі обов’язково зателефоную, до зустрічі! Лара, не промовивши жодного слова, просто знизала плечима. Через кілька місяців Бен зателефонував і повідомив, що папери на розлучення вже подано і що їм треба зустрітися. Він переслав їй адресу готелю, де він залишався, і запросив її в гості. Лара не знала, як їй вчинити: йти чи ні. Але все ж таки вона наважилася і пішла, адже їй хотілося його знову побачити, почути його голос…
⁃ Любов моя, клянуся тобі, у нас все буде так, як ми цього хочемо. Я тебе запевняю, нам нема про що турбуватися. Я не люблю красномовно говорити, просто хочу подякувати тобі за те, що ти погодилася. Скоро кайдани шлюбу будуть зняті, і я хочу бути тільки з тобою! Лара остовпіла від усіх цих слів і не знайшла, що відповісти. Тоді Бен підійшов до неї. ⁃ Моя Лара, я сподіваюся ти не вважаєш, що я такий виродок, який заради своїх ницих бажань запросив тебе сюди!? Все, що мені потрібно від тебе це – так. Будь зі мною завжди… Він наблизився до неї і хотів обійняти та злитися в поцілунку, але Лара вивільнилася з його обіймів. Він подобався їй, але вона була готова до таких відносин. Вона пішла, Бен не намагався зупинити її. П
овернувшись додому, Лара дедалі більше закохувалась у Бена. Заваривши чай, вона все думала про нього, про все, що він сказав. Раптом задзвонив телефон – дзвонила Яна. – Лар, де Бен? – тривожно і схвильовано запитала Яна, – у нього дружина народжує, води відійшли. Ніяк не можемо додзвонитися. Скажи йому, щоб терміново повертався до Москви! Лара сказала адресу готелю. Відклала трубку і задумалася: «Доросла людина, а в людях не знаюся… мені пощастило, що я не дозволила осквернити себе і свою честь цьому цапу! Все-таки я молодець, навіть не знаю, що мене зупинило: здоровий глузд чи інтуїція, а може, удача? Не знаю…”