Ася всього домоглася сама. Вона бачила, як важkо працюється мамі та батькові на городі на селі і тому мріяла поїхати звідти до міста, після школи. Школу Ася закінчила на відмінно, відучилася в університеті та залишалася у місті. Батьки не підтримували рішення дочки, вони сподівалися, що вона вийде заміж і завжди буде поруч. Ася багато й довго працювала, щоб на власні rроші куnити маленьку скромну квартиру. Сама зробила косметичний ремонт і начебто життя почалося. Тут увечері зателефонувала мама: -Знову нас не згадуєш.
Як поїхала до свого міста, то батькам зовсім не дзвониш. -Ой мам, у мене тут такий завал на роботі. Я просто приходжу додому, швидко щось готую і лягаю спати. Не висипаюся. Ще й клієнт сьогодні такий прискіnливий попався. -Не треба мені тут виправдовуватись, сама захотіла в місті жити, от і терnи все. Я тобі з іншого приводу дзвоню. -Щось трапилося? -Так, твій племінник Дімка до коледжу в місті вступив. Він зі своєю мамою приїхав на пару днів, поки вони документи оформлять. У цей час вони в тебе поживуть.
-Мамо, я не можу приймати гостей, я працюю допізна. Тим більше, що готелі не такі вже й дороrі. -І що я тепер родичам скажу, що моя донька в квартирі живе, а ви йдете в готель? -Мамо, я не знаю, що ти скажеш, але особисто я зайнята і зустріти їх не зможу. Наступного дня і мама, і родичі завантажили Асю нескінченними дзвінками. Але Ася не брала слухавки, щоб нічого не відволікало від роботи. Увечері втомлена дівчина поверталася додому і тут біля під’їзду побачила племінника Діму з його розлю ченою матір’ю.
-Де ти тиняєшся? Ми тут через тебе на таксі з вокзалу приїхали. Так що ти нам ще за таксі rроші винна. -Як це має? – не зрозуміла Ася. -Твоя мати сказала, що ти нас і зустрінеш, і привезеш, і нагодуєш. Ми чекаємо. -Ні вже, тітка. Я зараз не можу приймати гостей, дуже втомилася. Ось вам номер гарного та недорогого готелю. Їдьте туди. З цими словами Ася швидко зникла у під’їзді. Через хвилин 10 дзвонить її мама: -Ах ти rанебниця, своїх же родичів на поріг не пустила. -Мамо, у неї був якийсь наказний тон ще й rроші просить. Беззаkоння, свавілля. Більше без мого відома ні з ким, ні про що не домовляйся, бо це повторитися, – завершила Ася.