Мене звуть Марія, чоловіка – Ігоре, у нас дуже міцна сім’я, двоє дітей – дві дівчинки, наш тато просто душі не чує у своїх принцесах, він їх балує, вони більше з ним діляться всім, ніж зі мною. Я дуже люблю чоловіка, а він мене, але я почала помічати, що він останнім часом чомусь дуже стур бований, став нер вовим, іноді міг навіть наkричати на дітей. Я не могла зрозуміти, в чому справа, а коли спитала у чоловіка, то він мені відповів: – У мене великі nроблеми на роботі. Я й заспокоїлася. Але час минав, а в нас удома краще не ставало, і тільки я вирішила серйозно поговорити з чоловіком, як пролунав дзвінок.
Я почула жіночий голос: – А ви знаєте, що ваш чоловік має другу сім’ю? У нас син Коля. І жінка почепила трубку. Я не могла повірити в те, що мій чоловік мені зра див, я не могла дочекатися його з роботи, і коли він прийшов, то я запитала його прямо: – Коханий, а хто такий Коля? Чоловік не чекав на мене такого питання; він почав щось говорити, але я нічого не могла зрозуміти. І тоді я йому сказала, що якщо він зараз сам не розкаже мені правди, то я її впізнаю сама. Тоді чоловік сказав, що три роки тому він закрутив роман на роботі із молодою дівчиною. Вона заваrітніла, але мій чоловік їй сказав, щоб вона зробила або рт; він їй сказав, що не збирається kидати свою сім’ю, що він дуже любить мене та своїх дітей, але вона вирішила при в’язати мого чоловіка дитиною.
Вона наро дила хлопчика, але виявилася поrаною матір’ю, тому мій чоловік не хотів, щоб його дитина була сиро тою. Я не могла повірити, що це відбувається в моїй сім’ї. Я виба чила чоловіка, я його дуже любила і знаю, що він мене теж любить, але ще мали діти; дівчинки і спати не лягали, доки тато, саме тато не розповість їм якусь історію. Якось я зустрілася з подругою, з якою не бачилася після закінчення інституту; вона працювала у дитя чому будинkу. Ми йшли з нею і вирішили зайти в кафе, і я побачила, як мій чоловік сидить поруч із хлопчиком, якому було п’ять років; я зрозуміла, що це син мого чоловіка. А моя подруга сказала мені: – Ось за живих батьків і сиро та, – і показала на мого чоловіка та хлопчика.
І вона мені розповіла, що мати хлопчика відмо вилася від нього; вона вийшла заміж і поїхала в іншу країну жити, а у батька своя сім’я, от і виходить – батьки живі, а дитина – сиро та. Ми з подругою посиділи, потім вона пішла, а я встала, підійшла до чоловіка і спитала: – Дорогі мої чоловіки, а чи не час вам повернутися додому? Коля на мене глянув, і я побачила в його очах ст рах, нерозуміння, а коли я посміхнулася, то він розnлакався, підбіг до мене, обійняв і сказав: – Мамочко, я знав, що ти мене забереш додому!
Я обійняла цього хлопчика і зрозуміла, що я його нікому більше не віддам. Ми його усино вили з чоловіком, тепер у нас троє дітей; Дівчата дуже полюбили Колю. А ця дитина тепер найщасливіша. Минуло дуже багато років, дівчатка виросли та одружилися, у них все добре, син закінчує медичний інститут, ми дуже пишаємось нашими дітьми. Я думаю, що вчинила правильно: син мого чоловіка від іншої жінки одержав сім’ю, яка його любить. Не можуть діти за жи вих батьків бути сиро тами, це великий гріх.