Мій чоловік зляkався і kинув мене, коли дізнався, що у нас наро дяться двійнята. Але він з’явився, коли до нього дійшли деякі чутки

ПОЛЕЗНОЕ

З Іваном ми познайомилися на моїй новій роботі. Це була фірма, яка займалася підбором персоналу. Він там працював бухгалтером, а я влаштувалася туди менеджером з кадрів. Між нами відразу пробігла іскра і дуже швидко ми почали зустрічатися. Наші відносини майоріли досить стрімко і буквально через півроку Іван зробив мені пропозицію. Ми не стали грати весілля, а вирішили, що краще витратимо ці гроші на початковий внесок, коли купимо квартиру в іпотеку. Про дітей ми з Іваном ніколи не говорили. Ми розуміли, що необхідно твердо встати на ноги, щоб тільки потім сміливо заводити дітей.

Але в цьому житті не можна все чітко спланувати. Так одного ранку, коли я готувала сніданок мені стало дуже погано. Мене моторошно нудило і паморочилася голова. Я чомусь подумала, що з’їла що не ті і відруїлася. Альо коли з кожним днем мені ставало все гірше, я вирішила піти до лікаря. У лікарні я здала пару Ана лізів і через якийсь час, коли прийшли результати, доктор мені повідомив, що я в положенні. Це було несподівано для мене, але я дуже зраділа. Я завжди вважала, що без дітей сім’я не може бути повноцінно щаслива.

Я не змогла потерпіти, коли чоловік повернеться з роботи і повідомила йому про все по телефону. Мені здалося, що чоловік теж був радий почути таку новину, але потім він підозріло снік. Йшов час, вагітність протікало без ускладнень. А через п’ять місяців лікарі ще раз здивували нас-виявилося, що я ношу під сер цем двійню. Сказали, що малюки розвиваються повноцінно і народяться здоровими. Почувши, що нас чекає, мій чоловік заявивши, що він не готовий до такої відповідальності.

Він повівся як справжнісінький боягуз-зібрав свої дрібнички і покотив в невідомому напрямку. Не маючи достатніх засобів до існування, я в цікавому ста новищі, зовсім одна поїхала на північ до батьків. Там наро дила своїх чудових дівчаток, але не стала засиджуватися вдома і страж даті. А почала вести не хіт рій. Я могла дозволити собі працювати, так як мої батьки мені дуже допомагали — доглядали за дітьми, поки я розкручувалася на створенні унікальних сувенірів.

Це були вироби ручної роботи: Брелоки, магнітики та інші дрібнички. Коли моєму колишньому чоловікові стало відомо про мій успішний біз нес, цей сміливець з’єднання явився. Він приїхав до нас, виба чався і благав мене повернутися. Але я вже була неnриступна як скеля. Тому як я твердо переконана, що той, хто одного разу зра див, не сумніваючись зробить це знову…

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *