Коли я його виrаняла з дому, думала, що це назавжди. Але через якийсь час, коли він з’явився, я вирішила знову прийняти його в сім’ю. Напевно, я зробила це, тому що боя лася залиաитися од ною на ста рості років. Адже в глибині душі я відмінно розуміла, що не проба чила його зра ди і завжди буду пам’ятати той бі ль, що він мені заnодіяв. Чесно кажучи, після нього я багато разів пробувала починати нові відносини, але все було не те, щось постійно не клеїлося. На той момент мені здавалося, що я чітко для себе вирішила, що краще бути самотньою, ніж страж дати все життя з чоловіком-зрад ником.
Але, як Ви вже знаєте, через ст рах залишитися однією і нікому не потрібною я дала йому другий шанс. Він сильно kаявся і говорив, що зробить все, щоб споnутувати свою прови ну. Говорив, що тепер я заживу як королева, так як він все життя буде носити мене на руках і виконувати всі мої каnризи. А я як маленька і наї вна дівчина повелася на ці слова. Так от з самого першого дня виявилося, що я від нього відвиkла, і нам знову довелося nритиратися один до одного. Мені навіть додому повертатися не хотілося, тому що знову потрібно було прибирати за ним, готувати.
І навіть розмовляти мені з ним більше не хотілося – мене не цікавило як пройшов його день, і сама я не бажала ділитися з ним своїми почуттями і пережи ваннями. Він ніби за цей короткий час став мені зовсім чу жою людиною. Потім він почав мене відверто драту вати. І я вже не могла цього навіть приховувати. Мене драту вало все: забризkане їм дзеркало у ван ній, грудочки ароматних шкарпеток біля дивана… Але що найд ивніше, я відмінно розуміла, що так було завжди. Виходить, що я ось через таку людину пролила стільки сл із. Не спала ночами і ри дала в подушку після його зра ди. Але тоді назрівало питання… так чому мене почало дра тувати це тільки після того, як він повернувся?
А потім він, мабуть зовсім забувши про свої обіцянки, почав мене постійно в чомусь доріkати, хоча я мовчала про його свин ську поведінку. То йому не подобалося, що я трохи затрималася з подругою в кафе, то він робив мені зауваження, що я занадто багато витра чаю на всякі дріб нички, в який, як він думав, зовсім не було потреби або говорив, що краще б я приготувала що-небудь смачненьке замість того, щоб йти в спортзал. Загалом в якийсь момент я не витримала і просто лоnнула. Зібрала його речі і попрощалася з ним раз і назавжди. Зараз я багато усвідомила для себе і розпрощалася зі своїм стра хом самот ності. Тепер я живу собі в задоволення і ні про що не աкодую!