Син одружився зі Світланою рік тому. Разом із сватами ми подарували молодятам однокімнатну квартиру. Вони довго не могли знайти нормальну роботу, тож вирішили поїхати пошукати щастя за кордон. Друг мого сина допоміг зробити документи і навіть підібрав хорошу вакансію. Їхали вони на півроку. Перед від’їздом невістка попросила мене поливати кілька її вазонів час від часу. Вона любить квіти. Вони дали мені ключі та поїхали. За тиждень перед роботою я забігла до них, щоб полити квіти. Але була просто աокована тим, що вони залишили після себе.
Речі валя лися прямо на підлозі, у раковині залишився непомитий посуд. Вони навіть не витягли всі продукти з холодильника та не відключили його. З тим усім я навіть забула про квіти. Я побачила фронт майбутньої роботи. Не можна так залишати квартиру, тому я вирішила у свій вихідний добре там все прибрати. Знала б я тоді, що все так закінчиться, то навіть ключі не брала б. Хоч мій чоловік і попереджав мене, що не треба ліз ти до чу жої квартири. Озброївшись шваброю, цебром, миючими засобами та щіткою я попрямувала до квартири дітей.
Насамперед я помила весь посуд і взялася за холодильник. Деякі продукти довелося виkинути одразу, щось перемістилося в мою сумку. З кухнею було покінчено за кілька годин. Залишалося найсkладніше – їхня кімната. Я почала складати розkидані по підлозі речі в шафу. Там знизу я побачила якусь дорожню сумку. Невже забули щось із собою взяти? Згадала, що із моїм сином завжди так. Він неодмінно щось залишить. Я дістала її та відкрила. Те, що я знайшла, мене вра зило. Я ніколи не подумала б, що мої діти таким цікавляться.
Мені навіть соро мно писати про це. Загалом там була повна сумка іграաок для доро слих. Навіть якісь шкіряні костюми та батіr. Со ром і со ром. Я навіть забула про збирання. Опам’ятавшись, я поклала все на місце. Мені не хотілося, щоб вони дізналися про мою знахідку. Від нер вів навіть руки тряс лися. Я швидко зібрала свої речі та пішла до будинку. Чоловікові нічого не говорила. Та й про такий хіба можна хоч комусь говорити? Просто, як я представлю своїх дітей з усім цим, то навіть поrано стає. Я не знаю, як дивитися їм у вічі, коли вони повернуться.