Я не знаю, чому так буває, але я помітила, що багато дітей вважають, що їхні батьки зобов’язані присвятити всю себе онукам, незважаючи на їхню роботу, зайнятість, домашні справи та особисте життя. Мені 46. У мене є двоє дітей та один онук. Моїй доньці 22, синові 11, а онукові немає і річки. Минулого року мене підвищили на роботі. Тепер я обіймаю більш відповідальну посаду у компанії, де є 600 осіб. Нещодавно в гості прийшла моя дочка з чоловіком та сином, і у нас відбулася досить захоплююча розмова. Донька вирішила влаштуватися на роботу. Зять лише за. Вона хоче збудувати кар’єру. Я теж була рада, це дуже похвальне рішення.
Але як би не так все гладко. Вони попросили мене піти у декрет. Дочка отримуватиме на 25 тис. більше за мене, і вони запропонували різницею у зарплатах компенсувати мою працю та втрату доходу. Як ви вважаєте, чи могла б я погодитися на це? Я займаюся улюбленою справою, а в декреті я вже не раз була, до того ж мого сина 11, про який декрет йдеться? Я була зовсім проти цієї ідеї. Донька образилася, обізвала мене неприємними словами. Я не розумію, чому вона була така впевнена, що з народженням її сина всі мої інтереси мали піти на другий план? Ми, молоді бабусі, хочемо так само, як і вони жити яскравим, повним життям. Ми теж хочемо працювати, спілкуватися з новими людьми, мандрувати і таке інше. Мій другий чоловік, вітчим дочки, теж на моєму боці.
Він бачить, як я із задоволенням і з очима, що спалахнули, займаюся улюбленою роботою. Та й зарплата у мене не маленька (приємний бонус). Якщо сім’я доньки готова була платити мені, то їм обійдеться найняти дешевше няню. Так усі залишаться задоволеними, але вони чомусь проти цієї ідеї. Я зараз уже не знаю, як поновити з дочкою стосунки. При кожній моїй спробі це зробити вона кричить на мене, каже, що я ненавиджу онука і більше його не побачу.