Мені 22. Місяць тому зустріла хлопця. За цей час він запрошував мене на побачення тричі. Перше наше побачення пройшло у парку, друге – біля річки (сиділи на траві біля річки), Третє наше “побачення” пройшло у моїй квартирі. Я вийшла з роботи, побачила його, ми побалакали, і він попросився до мене в гості. Після побачення в парку я ширяла в хмарах. Цілий день думала, який він розумний, гарний, вміє доглядати, справжній джентльмен. Коли він сказав, що друге побачення буде біля річки, я одразу представила шашлички, але мені довелося задовольнятися картоплею в лаваші. Після побачення він одразу наголосив, що це була тест на меркантильність.
Ну, я подумала, мовляв, гаразд, його колишня намагалася залишити його в тому, в чому мати породила. Можна зрозуміти хлопця; не хоче наступити на ті самі граблі. А на третьому побаченні та мови про гроші не йшло. Нам було комфортно, до грошей теми не доходили. Якось між словами я сказала, що в мене вдома є дороге віскі, що дісталося в подарунок кілька років тому. Так він за тиждень з’явився в моєму будинку з рулетиком у руках. Отут мене й переклинило. Так він же жодної копійки на мене не витратив за весь час нашого спілкування. А тепер прийшов, щоб випити мого віскі? Я заварила чаю, попили і я випроводила його за годину.
Він образився, але не через те, що ви могли б подумати. Він образився, тому що я не дозволила йому залишитись у мене. Потім він почав чути про мене, але ніхто уваги не звертав. От сиджу і щиро не розумію, це я меркантильна чи хлопець жлоб? Мене не цікавлять дорогі подарунки, мені немає справи до кишені свого обранця, але є негласні норми у стосунках, яких варто дотримуватися. Можна, звичайно, все життя жити на картонці, але це як мінімум неповажно до себе до своєї половинки.