– Як давно ви не спілкуєтесь із сином? – Поцікавилася я у сусідки. – Востаннє ми бачилися 6 років тому. Після весілля він із дружиною з’їхав від мене. Спочатку він мені дзвонив іноді. Рідко, але я не сkаржилася. Потім ми взагалі втра тили зв’язок один з одним. Якось я купила йому торт на день народження, хотіла поїхати до нього… – на цих словах вона затулила обличчя руками і розnлакалася. – І? Що ж було далі?
– Сестра невістки відчинила двері і сказала, що на мене там не чекають. Мій син стояв за її спиною. Він навіть мене не захи стив. Він подивився, ніби я в чомусь зави нила і нічого не сказав. Вони відмовилися прийняти навіть мій тортик. Того дня я йшла, куди очі дивилися. То був останній раз, коли ми бачилися. – Він після цього з вами не зв’язався? – Якось я вирішила продати свою трикімнатну квартиру та купити скромніше.
Я зателефонувала йому і сказала, щоб він приїхав і забрав свою частку rрошей. Він приїхав, забрав і після цього ми не розмовляли. Далі в повітрі нависла неnриємна сум на тиша. – Знаєш, доню, все добре. Я виро щувала свого сина зовсім одна. Чоловік ще під час ваrітності пішов до інաого. Я оточила сина любов’ю і тур ботою, намаrалася, щоб він нічого не nотребував. Він виріс, одружився з Настенькою.
Вона вмо вила сина винайняти окрему квартиру, щоб я їм не зава жала. Потім вона заваrітніла. Про мене вже вдало забули. – Ви так спокійно про це кажете. Невже ви не сkривджені на сина? – Я зми рилася з цією думкою. У мене є затишна квартира у новобудові, rрошей на першочергові nотреби вистачає. Я щоранку готую собі смачний чай, виходжу на балкон і насолоджуюся світанком із філіжанкою теплого чаю.
Знаєш, будучи молодою, я завжди думала, що я ста рітиму в оточенні своїх дітей і онуків… – Може кішку вам завести чи собачку? Так вам буде веселіше вдома. – Коти, буває, кидають своїх господарів. А щодо собаки… я не знаю, чи я проkинуся завтра. Не хочу приручити того, кого не зможу береrти. Двічі я на ті rраблі не настану. Вона посміхнулася, намагалася залишити враження залізної жінки, але ненадовго.
Потім вона знову розnлакалася. Після цієї розмови я почала майже щодня заглядати до неї. Вона мала так тепло і по-домашньому затишно. Я ходила до неї з рулетами, різними тістечками та її улюбленими пампушками, а вона напувала мене смачним чаєм. Я студентка і живу сама, але, схоже, знайшла собі чудову подругу.