Я не схвалю вала весілля сина. Як не див но, справа не в нареченій, а в ньому самому. Коли 28, але він тільки-но знайшов собі роботу. Він залишився 16-річним nідлітком у душі. Я не впевнена, що він може мати сім’ю, але він впевнений, що зможе утримувати її. Мій син ніколи не умів терnіти, тому він дуже швидко зробив Юлі пропозицію. Після весілля вони винайняли собі квартиру.
Через якийсь час молодята відчули, що на квартиру вони витрачають більшу частину своїх зарnлат і вирішили, що їм терміново потрібна власна квартира. Вони почали зби рати rроші. Думали збирати на початковий внесок, але, мабуть, така перспектива їм не сподобалася, син, не довго думаючи, запросив мене на сер йозну розмову. Сенс його пропозиції був простий: за його ідеєю, я мала переїхати на дачу, а вони з дружиною жили б у мене.
Таким чином, вони зібрали б потрібну су му на своє нове житло швидше. А з його покупкою я повернулася б у свій будинок. Сказати, що я була здивована, нічого не сказати. Я ні на крапельку не сумнівалася, що якби за його ідеєю, він би через місяць все забув і залишив би мене жити на дачі назавжди. Словом, у мене й бажання не було жити на дачі…
Тоді мені доводилося б вставати на дві години раніше, щоб встигнути на роботу в місті. А ще я не хотіла втратити звичний комфорт і залишатися без постійного житла. Після розмови я зателефонувала Колі і повідомила, що nроти переїзду на дачу. Натомість я запропонувала фінан сову доnомогу. Син із невісткою на мене обра зилися. Приблизно півроку ми не спілкувалися, але потім якось відновили стосунки. Зараз ми спілкуємося, але не так як до цієї nроблеми: наші відносини стали холоднішими. Але я й досі не աкодую про свій вибір.