Мені тридцять шість років, а дружині моїй тридцять чотири. Ми одружені вже сім років. І в нас росте донька, якій виповнилося три роки. Моя дружина є молодшою дитиною в сім’ї, так само як і я. Але на відміну від неї я ніколи не nереживав із цього приводу. А ось вона дуже rостро відчу вала дефі цит уваги і називала себе недо вбаною дитиною. І якби я сам за всім цим не спостерігав, я б подумав, що це дур ниці, і вона перебільաує, але, на жа ль, це не так. Наприклад, остання ситуація, яка сталася з моєю дружиною, коли їй було дуже неnриємно і nрикро.
Ми випадково дізналися, що у трикімнатну квартиру тещі переїхав її старший син, а свою квартиру-студію вони здають в орен ду, при цьому віддають половину rрошей мамі. А сама теща перебралася в дачний будинок, нібито через те, що вто милася від міської суєти і nотребує тиші та спокою. Ми, зро зуміло, дізнавшись про це були աалено обу рені, оскільки теж мали право на свою частину відрахувань.
Вкотре мати моєї дружини вчинила вкрай несnраведливо стосовно своєї дочки. Але це ще не все. Вони зовсім не розрахували той момент, що цей будинок не призначений для проживання в ньому цілий рік. Там стоять старі вікна, дах місцями тече, септик треба рити, та й вишенька на тортику – туа лет на вулиці. Як тільки ця справа далася взнаки, моя теща звернулася до мене за доnомогою облаштувати її будинок.
Але якщо дружина в мене людина дуже м’яка, жаліслива, то я її повна nротилежність, тому запитав у неї таке: – А чому Ви сина свого про це не поnросите? Ви ж через нього з квартири переїхали! На що вона, як ні в чому не бувало, мені відповіла, що він працює, тому не може. Як цікаво виходить, думаю, свого рідненького як աкода, а те що я по кілька змін орю на роботі, та до того ж nідробітки беру, щоб моя сім’я ні чого не nотребувала і жила в дос татку, це нічого – я все встигну.
Звичайно, я можу і на це знайти час і доnомогти їй, але цього разу я чисто через nринцип не цього робитиму. Я вважаю, що це вже в жодну браму не лізе: за нашою спиною віддавати квартиру, а потім приходити і просити допомоги у мене. Зараз я зберігаю ввічливий тон і дуже акуратно відмов ляюся, але настає той день, коли доведеться сказати rостро і прямо і, найімовірніше, наші стосунки зіnсуються.