Двох своїх доньок я виростила одна, тому що чоловік піաов із жит тя дуже рано. Я намагалася створити нову сім’ю, і знову відчути себе тен дітною жінкою поряд із сильним і люблячим чоловіком, але на жа ль у мене цього не вийшло. Дочки мої виросли, поїхали хтось куди, а я залишилася зовсім одна. Я ніколи не думала, що зіткнуся з такою болі сною само тністю і почуттям повної спустоաеності. Не хотілося повертатися додому з роботи і залиաатись однією в чотирьох стіна.
Мене мотороաно приrнічувало моє безцільне існування. Але одного разу, коли я проходила повз рекламний банер, мою увагу зачепила одна дівчинка, яка була зображена на плакаті. На ньому було фото маленької дівчинки, що nлакала, якій від сили було чотири роки. Величезні сльо зи текли її милі маленькі щічки, а внизу був підпис: «Мамо, де ж ти?» За характером я людина товариська і зав жди співчуваю чужому rорю.
Пеkучий бі ль nронизав моє сер це. Я не могла відійти від плаката, стояла та nлакала. З того моменту моє життя повернулось на 180 градусів. Я вже знала, що робити. Мені не потрібні були нічиї поради. Я зрозуміла, що стану мамою для цієї дитини. Мою Настю забрали до дитя чого будинkу з неблагоnолучної родини. Її там жор стоко би ли і майже не rодували.
Вона надійшла до nритулку з такими син цями й сад нами, що навіть ви бачі, що побачили багато чого на своєму віку, здриrнулися. Незважаючи на все це Настя дуже довгий час нудьгувала по дому та звикала до нової обстановки. За нашої з нею першої зустрічі Настя довго придивлялася до мене. Напевно, намагалася зрозуміти, чи варто мені довіряти.
Але коли я привела малечу додому, то вона якось відразу прив’язалася до мене і прийняла мене. А через місяць після її удо черення вона вперше назвала мене мамою. У ці хвилини я відчувала щире почуття задоволеності та радості. Життя ніби знову набуло сенсу. І цим змістом стало це маленьке диво. Через шість років після нашої першої зустрічі ми з цим грудочком щастя ні дня не можемо один без одного. Це моя донька, а я її мати!