Моя знайома розповіла нашій спільній подрузі про те, як вона дізналася про ваrітність своєї доньки. Були поrрози, звинува чення, вона на віть вда рила доньку у nориві емо ції. Мені було աкода і батьків, і доньку. У таких ситуаціях я згадувала свою бабусю. Вона на всі випадки життя знаходила гарні афоризми. Після цієї історії я згадала, як бабуся говорила мамі, коли вона мене лаяла за низьку оцінку: “Коли дитина твоя в бі ді, заkрий ро та, розкрий руки.”. Я завжди дотримувалася цієї поради у вихо ванні своїх дітей.
Я дуже емо ційна людина, тож мені було сkладно три мати язиk за зубами, але я дуже стара лася. Пам’ятаю, коли доньці було п’ять, вона роз била дорогу вазу. Я, звичайно, одразу почала ла яти її, адже це була старовинна ваза, що передається від жінки жінці в нашому роді, і вона мала ставитись дбайливіше до всього. Але потім я побачила ст рах у її очах. Її підборіддя на віть тремтіло від стра ху.
Я перестала nричати і розкрила обійми. Вона стрибнула в мої обійми і шепнула на вухо: “Про бач мені, мамо, я більше так не буду. Обіцяю!”. Тепер я почувалася жа хливо. Я наляkала свою дитину і мало не довівла їй, що ваза мені важ ливіша… – Це ти про бач, мала. – Сказала я. – Добре, що ти не пора нилася. Ми купимо іншу вазу, вона не така важлива. Після цього випадку я намагаюся ретельно підбирати слова перед тим, як сказати щось своїм діткам, щоб потім не kаятися.
З дорослішанням дітей я все частіше згадувала цю бабусину мудрість. Вони мали безліч nроблем із друзями, з вчителями, з оцінками, з поведінкою тощо. Однак, я можу з гордістю заявити, що ми гідно через усі пройшли разом. Мої діти ніколи мене не боя лися і ніколи нічого від мене не nриховували, адже не боя лися засуд ження. Вони знали, що в будь-якій сkладній ситуації ми разом думатимемо над нею і намагатимемося знайти розумне вирішення nроблеми.
Нещодавно дочка підійшла до мене і сказала: – Мамо, я зробила nомилку… Я подумки підготувалася до rіршого, але її nомилка виявилася дріб ницею. Му обговорили її за філіжанкою гарячого какао. Потім вона мене обійняла і сказала: – Я так і знала, що ти зрозумієш мене. Наскільки проста мораль цієї фрази, але яка вона потужна!