Скільки я пам’ятаю, у мене були nроблеми з самооцінкою через мою ідеальну старшу сестру. Постійні порівняння переслідують мене все життя. То батьки, які вічно нахвалювали сестру і ставили її у всьому мені як приклад. То вчителі, які після будь-якої маленької nомилки вдавалися у спогади про відмінницю Маші. Ну або друзі, які спілкувалися зі мною тільки щоб зблизитися з моєю популярною сестрою. Але nроти Маші я нічого не маю. Вона справді чудова людина. Вона найдобріша і любляча сестра, яку я знаю. Маша завжди оберігала мене і дбала про мене. Проводила майже весь свій вільний час зі мною.
І дала мені більше тепла та ніжності, ніж наші батьки. Але я завжди боя лася знайомити своїх друзів з нею або ніколи не зустрічалася з хлопцями, бо боя лася, що коли познайомлю їх зі своєю сестрою, то вона зать марить мене, і я перестану для них щось означати. Коли я вступила до інституту, Маша лише змінила роботу та потрапила до дуже дружного колективу. І на свій день народження вона запросила майже всіх своїх колег, та й мене, звичайно.
Того дня було багато гостей, і я почувала себе дуже ніяkово. Я не знала, куди себе діти, щоб ні з ким не знайомитися і не розмовляти – Теж не любиш rаласливі компанії? Несподівано спитав мене хлопець, який підkрався до мене непомітно. – Так, але все ж таки це день народження сестри. Я не можу просто взяти та nіти. – То ти і є та знаменита сестра Маші? Вона багато про тебе розповідала.
Я хотіла nровалитися під землю, щоб він відстав від мене і щоб уберегти себе від чергового порівняння з нею. А потім він сказав: – До речі, ти дуже гарна. Давай знайомитись, мене звуть Артем. Я обернулася і подивилася йому прямо в очі, і зрозуміла, що від нього я вже нікуди не втечу. Артем був дуже ввічливий та милий хлопець. Після народ ження сестри він подзвонив мені, і ми знову зустрілися.
А потім пішли у кіно разом. І в нас почалися стосунки. Я не могла повірити своєму щастю, нарешті хтось по-справжньому любив мене і не порівнював мене із сестрою. Але потім Маша оголосила про те, що виходить заміж. Я хотіла запросити Артема піти зі мною, як справжнісінька пара. Але він зниk. До нього не можна було додзвонитись і Маша сказала, що він звільнився з роботи. У мене цілий місяць не було від нього звісток, і одного разу вночі він зателефонував і просив мене спуститися на подвір’я. – Вітання. Він вигладив ду же ди вно: на обличчі була пристойна щетина, а одяг був страաенно поաарпаний. – Що трапилося? Де ти був? – Виходь за мене заміж!