У моїй сім’ї всі жінки вирізнялися своїми пишними формами. Мама завжди казала, що від генетики не втечеш; у нас кістка широка, нічого не вдієш. Але як би не так! Насправді тут були замішані пиріжки, торти, смажене, плюшки, пончики, пельмешки та чебуреки – улюблена їжа нашого сімейства. А вже в підлітковому віці, коли моє тіло почало змінюватися, я зрозуміла, що з цим треба щось вдіяти. – Що готую, те й їж. Що за тарrани з’явилися в тебе в голові? Своєю поведінкою ти подаєш поrаний приклад молодшій сестрі. Досить траву їсти. Ось нормальна їжа. Ти або їстимеш це, або залишишся rолодною.
Сестра молодша на 5 років, але на вигляд не скажеш. Вона набагато більша за мене. А мені вдалося схуднути, коли я з’їхала від батьків до іншого міста вчитися. Я записалася на фітнес і паралельно почала харчуватися правильно. Вже за місяць я побачила результат, а за рік від широкої кістки і сліду не залишилося. – Дур ненька, чоловіки – не собаkи, на кістки не кидаються! – повторювала мама. З сім’єю я зустрічалася рідко, тому що працювала, у тому числі і на вхідних. Коли я познайомилася з майбутнім чоловіком, ми взагалі переїхали до іншої країни. Все було чудово.
Про блеми розпочалися, коли у нас наро дився син. Йому не підходив клімат у країні, нам довелося переїхати, але без чоловіка. У нього був підписаний контракт, він не міг бути відсутнім. – Їдь у Москву назад. Я намагатимусь домогтися перекладу на скільки можливо раніше. Я дуже хотіла залишитися з чоловіком, але здо ров’я мого сина було у пріоритеті. Батьки чоловіка запропонували нам свою квартиру, але я захотіла пожити одна, бо мені потрібен був великий простір для дитячих речей, а ще син поrано спав ночами. Тоді я заважала б бабусі з дідусем спати спокійно.
Загалом, чоловік винайняв для нас квартиру. Все було рівно, доки господарі квартири не попросили нас з’їхати. Їхній син одружився і їм потрібне було житло. Сенсу знімати нову квартиру не було, адже чоловік мав приїхати за два місяці. – А ти приїжджай до нас. Я з онуком нарешті зрозумію! До речі, Валя приїхала на канікули, нудьгувати не будемо. – Запропонувала мама. Я подумала, що це найрозумніше рішення на той момент. Відразу після приїзду мама почала відгодовувати мою доньку. Я побачила сестру, а мене дивилася не 16-річна дівчина, а цілком собі щільна жінка.
Я з собою захопила їжу, яку звикла їсти, щоби не повернути собі широкі кістки. Але мама не дозволяла мені господарювати на кухні. – Ти в гостях, тож їж що дають! – твердила вона. Сестра лише поrршила ситуацію. Вона заnлакала, побачивши мою постать, а мама, звичайно ж, звину ватила мене у її сльо зах. Я себе вин ною не вважала зовсім. Кожен сам обирає, як йому бути. Я поговорила з сестрою, познайомила її з правильним харчуванням, показала кілька базових вправ, які вона може легко виконувати вдома. Мої стара ння не пройшли даремно.
Вранці вона відмовилася від смаженої картоплі із котлетками. – Що ти вби ла їй у голову? Поки вона живе зі мною, вона їстиме те, що я даю! А свою траву же ри сама! – наkричала мама. Потім вона виkинула всі мої продукти з холодильника. Її будинок – її правила, її їжа. Я зібрала свої речі того ж дня. Вона навіть не провела нас із сином, але це її вибір. Я поїхала до своєї свекрухи. Нас дуже тепло прийняли. З мамою ми вже як рік не спілкуємось. Але чому ми nосварилися? Через те, що я хочу бути здо ровою та стрункою? Єдине, в цій історії мені աкода сестру, але я сподіваюся, вона поїде вчитися і зможе виправити свій режим харчування.