Оксана була родом із села, з бі дної родини. Навчалася у столиці, тому, коли її покликав заміж Андрій, який народився та виріс у столиці, жив із батьками у чотирикімнатній квартирі у центрі Києва, Оксана одразу погодилася – і літала на крилах щастя. Зіграли весілля вони шикарне, все сnлатили батьки чоловіка, про таке щастя Оксана не мріяла, це було як чарівний сон.
Усі в селі заздрили жінці, коли довідалися, що та живе у центрі столиці у величезних хоромах; Оксана сама не вірила такому щастю. Але згодом чоловік все частіше став доkоряти, що вона не така шикарна та витончена, як жінки в їхньому колі, не вміє фарбуватися, одягається без смаку, ще й готувати не вміє смачно, як його мама. Це і свекруха постійно хотіла, щоб усе було на її лад.
Загалом були створені всі умови сім’єю чоловіка, щоб Оксана за лишила їхнє житло. Вирішила, що щастя не в грошах і треба щось міняти у цьому житті. А одного разу Андрій виходив з мамою з супермаркету та побачив свою ко лишню дружину. Оксана виглядала дуже вишуканою та доглянутою, а перед собою везла дитину на візочку – гарне яснооке створіння.
Андрій кинув сумки, підбіг до неї і здивовано спитав: – Це твоя дитина? – Це моя дитина, – відповів статний красень у пальто, подаючи руку Оксані. Вони сіли в шикарний автомобіль, і Оксана спокійно помахала Андрієві рукою, ніби прощалася гарно зі своїм минулим. Мама Андрія навіть слова не могла сказати, а він, схиливши голову, подумав, що це могла б бути його дитина, а він сам усе зіnсував…