Прийшла я одного разу додому з роботи, валилася з ніг, адже в цей день роботи було в 3 рази більше. Яке було моє здивування, коли чоловік зустрів мене з посмішкою до вух. – Що це сталося? – питаю я, не приховуючи подиву. – Мама вирішила дати нам грошей на початковий внесок! – з щирою радістю сказав він. Обговорили суму початкового внеску. Почали пошуки квартири. Натрапили на потрібний нам варіант. Чоловік не офіційний працівник, тому ми вирішили оформити іпотеку на мене, а чоловік був би спільним зайомником. Так ми і зробили. Я хотіла скласти шлюбний договір, це допомогло б залишити синові велику частку. Почали цікавитися шлюбним договором … 2/3 чоловіка, 1/3 моя з дитиною.
Все виявилося не так просто, як ми думали. Найбільше я переживала про шлюбний договір. Я хотіла виділити частку синові, але чоловік мені пообіцяв зробити це сам. У підсумку я погодилася. Тут почалося найжахливіше: банки не схвалювали наш запит. Те дохід маленький, то шлюбний договір їм не подобався. Ми отримали відмови від декількох банків. Нам пропонували ділити все порівну, раз ми в шлюбі. Свекруха помітно схудла за цей період. – Давайте ви половину сина заплатите, а я свою з сином половину, Я все спланувала, впевнена, що все встигну. Свекруха і на це не погодилася. Її бентежила наша велика частка. Вона вирішила затягнути цю справу до тих пір, поки не знайде вигідний для себе варіант. А варіантів немає … Вирішила розлучитися. Думаю, свекруха оцінить. А як би ви вчинили, якби ви були на моєму місці?