Танєчка заміж зібралася. Привезла нареченого знайомитися, з міста, де навчалася. Дивляться Володя з Ніною, хороший хлопець, але кого ж він нагадує? Тільки на весіллі і зрозуміли кого. Алли син це і Сашки того, що зав клу бом був, ось так поворот. Ті одружилися і поїхали з містечка, але і там доля знайшла. – Ну що, сват, не вийшло у нас з тобою, так у дітей може все налагодиться? – сміялась Алла. – Так дай б ог, – відповів Володимир. – А я ж все спасибі тобі сказати хотіла, Володя.
– Це за що? – Так за те, що ти тоді не залишився зі мною, а свою пішов шукати. А я ж до Саші пішла, але виявилося, що на все життя, та й краще чоловіка мені не треба, ось так, Володя, ось так. Так і живуть великою дружною сім’єю. Звичайно, не всі разом живуть, але всі свята разом зустрічають. Ніна з Володею вже не молоді, давно не молоді, як же вони люблять ці сімейні посиденьки. Сини з дружинами і дітьми, внуками, тещами і тести. Дочка з чоловіком і дітьми, свати. Все поріднилися, зрослися, здружилися. І все частіше діти з хвилюванням поглядають на батьків, стежать за станом батька. Живіть довго, рідні – читається в їх погляді – живіть довго …