Моя дочка зустрічається з особою чоловічої статі майже два роки. Чому я так кажу? Тому, що не сподобався мені він з першого погляду. Але навіть тепер думка про нього не помінялася. Слизький він, каже, ніби маслом маже, а очі холодні. Але дочка його любить, і на всі мої застереження не реагує, каже, що чіпляюся до нього. Зараз поставили перед фактом, Марія чекає дитину, тому буде шлюб. Говорити проти я не стала нічого, та й що тут скажеш, адже дитині потрібні і мама, і тато. Весілля святкували скромно, батьки з обох сторін, і кілька друзів і подружок, але весело. Подружки моєї дочки веселі дівчата, тому сумувати і сидіти не давали нікому.
Жити залишилися у мене, через те, що у його батьків квартира маленька і там молодша сестра проживає. Але через кілька днів Марія запропонувала прописати Олега у нас. На що дочка резонно сказала – сім’я повинна бути разом у всьому. Я довго вагалася, як краще вирішити питання. Дзвонила подругам, просила порадити, що мені робити. Але ніхто нічим не порадив, тільки співчували, і говорили, що зять щось замислив.
Я і сама так думаю, але дочка нервувати буде, якщо відмовлю, а їй спокій потрібен. Рішення прийшло несподівано. Я запросила обох до столу попити чаю і поговорити. Отже, так, коли Олег буде жити з тобою, Марія, не менше п’яти років, і при цьому покаже себе хорошим чоловіком і батьком, тільки потім припишім його в своїй квартирі. Зараз цього робити я не буду, тому що мало його знаю як особистість. Але якщо вам не подобається моє рішення, то можете зняти собі квартиру. По обличчю Олега розумію, що такого не очікував, тому що гнів, розчарування, ненависть, все здалося. Мовчки встав і пішов в кімнату, в якій вони жили. Марія залишилася у мене, і все питала, чому я не довіряю її чоловікові.
Всю ніч я не могла заснути, бо в кімнаті дочки голосу не вщухали. Розібрати що говорили не можливо, а й спати заважали. На ранок Олег вийшов з кімнати з валізою, буркнув, – спасибі, пішов. Дочка стояла вся в сль озах, не могла говорити. Заспокоївшись, розповіла, що чоловік у своєму роздратуванні виклав всі свої плани. Виявляється, що дочку мою він не любив, а потрібна була йому лише прописка, щоб потім, через деякий час, відсудити, як свою частку. Або розміняти. З таким нахабством я не зустрічалася, добре що інтуїція мене не підвела, і я не піддалася на вмовляння.