— Наталя, що так довго? Вечеря холоне!- Вибач, що запізнилася, мама. Ти не повіриш, де я зараз була і з ким познайомилася! — Наш Макс дівчину завів! — на одному диханні випалила Наталя.- Вона працює на автомийці, де ми всією сім’єю машини моєму. Вони там і познайомилися!
Ася, руда така — випалила Наталя і відкинулася на спинку стільця, із задоволенням спостерігаючи за зміненими особами батьків.- На автомийці? — розгублено перепитала Ангеліна Павлівна.- Подумаєш! Може, господиня вона хороша. І дівчина порядна — заступився за подружку сина Денис Аркадійович.— Денис, ти жартуєш? Ти їх там бачив? Всі якісь … косі. Невдахи! І наш син зв’язався з однією з них? Та хіба дівчина з пристойної сім’ї буде працювати в такому місці? — Ангеліна Павлівна обурювалася.- Душа моя, заспокойся. Чи не на панелі ж він її підібрав? Може, дівчинка вчиться, а там просто підробляє? Не можна судити людину тільки за місце його роботи. Та й взагалі, раз робота є, значить не ледащо, з Макса гроші не тягне. — розсудив Денис Аркадійович.- Мій син приведе додому дівку з автомийки
Яка гань ба! — закрила обличчя руками Ангеліна Павлівна. Подальший вечеря пройшла в трагічному, на думку Ангеліни Павлівни, мовчанні.- Здрастуйте, — Ангеліна Павлівна прищулилася і прочитала ім’я на бейджику, — Уляна. У вас тут працює одна дівчина — Ася. Вона спок усила мого сина. У вас автомийка чи що? Конторка з підбору багатих женихів? Так що ваші дівиці собі дозволяють?- Заспокойтеся, будь ласка! Ми у всьому розберемося!— Розберетеся? Я вимагаю, щоб її негайно звільнили! — Ангеліна Павлівна зробила глибокий вдих, намагаючись заспокоїтися.- Я зараз піду і в усьому розберуся. Чай каву?- Ні дякую. Провівши поглядом менеджера, Ангеліна Павлівна сіла на зручний диванчик і стала чекати. В її уяві все малювалося набагато яскравіше: приїхати на автомийку, присоро мити дівчину при всьому чесному народі, спостерігати, як її виганяють з роботи і вона йде, затиснувши під пахвою калоші.
– Прошу вибачення за очікування. Я поговорила з дівчатками. Вони нічого не знають. — повернулась Уляна.- Я хочу її бачити! Боюся, сьогодні це неможливо. Ася працює не в мою зміну. Судячи з графіком, вона вийде завтра.- Тоді я завтра заїду в вашу … клоаку. — Ангеліна Павлівна встала з диванчика і пішла з гордо піднятою головою.- Ася, вона пішла. Що ти наробила? — Уляна повернулася в кімнату до персоналу і почала розпитувати худенькурудоволосу дівчину.- Нічого я не накоїла. Максим півроку мене на побачення кликав, проходу не давав.Дістав. Погодилася, аби відстав. Думала, буду руками їсти і голосно чавкати на побаченні, він на мене подивиться івідстане. А він мені серветкою губи витирати давай. Потім друге побачення. Третє … якось так вийшло. Відносини у нас, рік майже разом.
— Ася! Заборонено мати особисті відносини з клієнтами автомийки!- Та знаю я. Мені ж останній курс залишився, потім нормальну роботу знайду. Я не можу зараз залишитися без роботи!- А що твій багач? Чи не хоче тебе утримувати? Он, навіть з сім’єю не познайомив.- Він хоче, я не хочу. Не можу я на чужій шиї сидіти. Зараз навчання закінчу, буде у мене освіту і нормальна робота. Тоді і познайомимося. А зараз що? «Мама, тато, це — Ася, і вона миє машини!» Не хочу так!- Гаразд. Я начальству нічого не скажу. — пішла на поступку Уляна. — Поговори зі своїм … залицяльником, щоб маму свою вгамував.- Я скажу. Спасибі тобі, Улян! — Ася міцно обняла жінку- Мама, навіщо ти потягнулася до Асі на роботу? — Максим дивився на матір, примруживши очі. На роботу? Скажеш теж! — фиркнула Ангеліна Павлівна.- Мама, будь-яка праця прикрашає людину. Працювати — не соро мно, соро мно не працювати.- Ти зараз на мене натякаєш?- Ні, мамо, не натякаю.
Залиш Асю в спокої. Будь ласка. Прийде час і я вас познайомлю. Не руй нуй враження про себе ще до знайомства.- Було б що псувати! Ти збираєшся привести в нашу сім’ю таку дівчину! Максим, ти що думаєш?- Я думаю, мама, Ася — скромна, працьовита дівчина. Їй не важливі ні шмотки, ні статус! Або мені треба з однієї з дочок твоїх подружок відносини завести? Там в головах, крім ганчірок, нічого немає! Значить так, мама. Ще одна спроба в її сторону, я звільнюся з татової фірми, знайду собі іншу роботу, заберу Асю з мийки і більше ти мене не побачиш. Все зрозуміло?— Зрозуміло.- Ох, пощастило тобі з невісткою! Красуня яка! А на Макса як дивиться, очі горять у неї! І весілля шикарне, у Фролових гірше було. Ангеліна Павлівна досить посміхнулася, вислухавши похвалу двоюрідної сестри.- Ася у нас не тільки красуня, ще й розумниця! Інститут з червоним дипломом закінчила, господарська, скромна! Як добре, що я тоді Максима послухала і не стала лізти в їхні стосунки. — посміхаючись, відповіла жінка. — А весілля — не тільки моя заслуга, мені Ася допомагала все влаштувати.
– Ти подивися, як вони разом виглядають. Ну-ка … У неї що, животик?- Животик. — відповіла Ангеліна Павлівна. — Четвертий місяць вже пішов. До останнього Ася заміж не хотіла, всією сім’єю її вмовляли. Вони з Максимом 4 роки разом живуть, а все за ручки постійно тримаються. І цілую ться, коли думають, що їх ніхто не бачить.- Душа моя, дозволь запросити тебе на танець. — до столика підійшов Денис Аркадійович і подав дружині руку.- Дозволяю. — зі смішинками в очах, Ангеліна Павлівна простягнула чоловікові руку. Приєднавшись до молодят, батьки нареченого закружляли у танці.- Наш син — весь в мене! Теж вдало одружився. — шепнув дружині на вухо Денис Аркадійович.- Скажеш теж. — зашарілася новоспечена свекруха.