Мені зателефонували з ліка рні, коли я була на роботі. Почувши слова лік аря — я п0мчала до своєї дочки

ПОЛЕЗНОЕ

Мама, я не знаю, ми з Мішею не планували дитину, ми просто мріяли одружитися … Ну, потім, коли виростемо …
Тільки зараз Марина все зрозуміла .Це сталося давно, ще на початку 90-х, коли ці теми починали обговорювати не так рано, як зараз. І ось результатом такого виховання стала історія Тані і Міші.Марина була двічі вдовою. Батька Тані не стало, коли донька була ще зовсім маленькою. Марина довго горювала і виховувала дівчинку одна; важко їй було. Але через три роки подруга познайомила її зі своїм колегою по заводському цеху. Віктор був серйозним сільським чоловіком, але теж з «минулим»: у нього був син. Міша був лише на два роки старший за Таню. Дружина Віктора сильно випивала, тому, коли чоловікові сильно набридло все це, він розлучився, забрав сина і переїхав до міста.

Маринка, хороший чоловік з руками, не п’є, не курить, та й дітей любить, подумай!Так говорила Марині подруга, коли та сумнівалася, чи варто їй виходити за Віктора.Віктор дійсно прагнув до створення справжньої міцної родини, Марина йому дуже сподобалася, та й діти їх добре ладнали між собою. Відсвяткували весілля. Жили Марина з Віктором дуже добре, але не довго: незабаром батька сімейства не стало.І в цей раз Марина важко переживала, не розуміла за що ж їй такі страждання. А тут ще й Мішу хотіли забрати в дитячий будинок. Зібралася Марина з силами, перестала плакати і оформила опікунство. Ну, не відправляти ж дитину в дитбудинок або до питущою матері .Так і почала Марина виховання двох. Дочка і син росли слухняними, вчилися добре. Ось уже Міша і вісім класів закінчив, в технікум надійшов, а все сестричку зі школи зустрічати ходить, щоб не образив ніхто

Але якось зателефонували Марині на роботу зі школи: Тані погано, викликали швидку, дівчинку відвезли в лік арню. Перелякана мати відпросилася з роботи і полетіла до дочки. А там ось доктор зустрів її з такою новиною … Причин залишати дочку в стаціонарі не було, і її відпустили з мамою додому.Марина не знала, як їй поводитися і що робити. Їй було ніяково розмовляти з п’ятнадцятирічним пасинком на такі теми, але робити щось було потрібно .- Міша, а ти не знав, що від таких відносин між дівчинкою і хлопчиком можуть бути діти?- Тітка Марина, я, звичайно, чув, але не думав, що так ось відразу Ми ж один раз . випадково .майже .. ми з Танею просто дуже любимо один одного і хочемо одружитися — Ти ось випадково, а дитина буде справжня !!! Та й Таня сама ще дитина! Ну, яка з неї мама?Марина вмивалася слізьми, шкодувала власну дочку. Мішу вона не сварила, сама не додивилася, не навчила, не проконтролювала. Ну, яка ж вона погана .

Робити щось було вже пізно. Марина запропонувала закоханим приховувати стан, а дитину записати на неї. Але Таня і Міша категорично відмовилися, наполягаючи на весіллі. Багато порогів довелося оббити Марині, щоб домогтися дозволу на реєстрацію такого раннього шлюбу.Незабаром у Міші і Тані з’явилася донечка. Міша запропонував назвати дочку Ангеліною, Таня з мамою не заперечували.Важко було всім трьом перші три роки. Марина працювала ночами, днями сиділа з онукою, щоб молоді батьки вчилися. Але грошей все одно не вистачало. Міша виявився заповзятливим, знаходив різні підробітки: завантажити-розвантажити і так далі, теж приносив в будинок копієчку. Сяк-так дожили до того, що молодий батько закінчив технікум і влаштувався на роботу — стало легше. Ангеліна якраз майже в цей же час в дитячий сад пішла, бабуся Марина почала, як всі люди, працювати вдень, а спати вночі.І, як не дивно, скоро ця сім’я буде святкувати срібну річницю свого весілля. Так і прожили стільки років в любові, і дочку виховали, л ікарем стала. А маму Марину не перестають дякувати за те, що свого часу вона повірила в їх любов

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *