Дочка моя заміжня вже 8 років, виховує дітей — але її чоловік живе зі своїми батьками. Хіба це нормально?

ПОЛЕЗНОЕ

-А я ось стегенця взяла, прямо кілька упаковок, на них акція хороша, ти бачила? — голосно говорила жінка років шістдесяти в магазині своїй подрузі. — Лук взяла, морквину, рис. Зроблю сьогодні плов з курячим м’ясом. У мене всі люблять, їдять із задоволенням, особливо зять. Тільки от не знаю, як я це все потягну зараз до дому … Набрала знову на п’ять пакетів, а мені адже ще за котячим кормом треба зайти!- Так, он там корм для тварин, дивись, якого тільки немає! Куди ти будеш ще заходити, йди візьми тут, я постою з твоїм візком .- Ні, тут ми корм не беремо, дуже дорого. У мене біля будинку магазинчик є, там дешевше. Ось там і куплю. Тільки як ось зараз дотягну все це …
… Жінки стояли попереду мене в черзі на касу. У одній з них на руці бовталася кошик з сирком і парою бананів, а інша тримала перед собою великий візок продуктів.Делікатесів у візку не було, продуктовий набір вельми нагадував спартанську «кошик споживача».Саме так, напевно, на думку можновладців, і повинен харчуватися «простий народ»: велика бутель соняшникової олії, кілька кілограмів крупи, молоко з кефіром, хліб, сметана, десяток яєць, пакети з морквою і цибулею досить пристойного ваги, пачка цукру, бюджетний чай і чотири упаковки курячих стегон.Набір явно не тішив око. Ні фруктів, ні цукерок, ні зелені. Майже всі продукти з візка продавалися по акції.

— Ну подзвони домашнім, нехай допоможуть! — знизала плечима приятелька з кошиком на руці. — І правда, як ти це потягнеш все … Хоча б того ж зятя набери, який плов у тебе любить. Мабуть, не на роботі сьогодні, субота ж.
— Так як він прийде, якщо він живе на іншому кінці міста. Не буду ж я чекати півтори години, поки він приїде
— Стривай, ти ж говорила, дочка і внуки з тобою живуть? Або я чогось плутаю?- Дочка і внуки з нами, так! А зять у своїх батьків, що тут незрозумілого! — роздратовано пояснила жінка з візком. Приходить до нас на вихідні. Ось сьогодні приїде ближче до вечора, напевно, може, ночувати залишиться. Тому я і в магазин побігла з ранку, треба ж щось готувати, годувати сім’ю .- Весело у вас Слухай, і давно вони так живуть? Він у своїх батьків, вона з дітьми — у своїх?- Та майже з самого початку так, вісім років уже У його батьків велика трикімнатна квартира, спочатку після весілля дочка з зятем почали жити там, а й трьох місяців не протрималися. Свєтка моя НЕ ужілась зі свекрухою, там дама з характером, чи знаєш. Не так сидиш, не так ходиш Приїхали до нас. Тут старший онук уже народився, у нас стало тісно у двокімнатній квартирі дві сім’ї, дитина кричить, атмосфера так собі — Ну, відправила б їх на знімне житло

— Зять пропонував, але Свєтка моя ні в яку, побоялася, що без мене з дитиною не впорається. Онук у нас старший — важко навіть згадувати, кричав ночами безперервно, як ми живі-то все залишилися. В результаті зять з’їхав до своєї матері. Йому там і на роботу ближче, і місця більше. Так і живемо. Думали, вони грошей підбирають і іпотеку візьмуть, коли Свєтка з декрету вийде, але тут — друга дитина. Народили дочку, ось, рік виповнився нещодавно. Внучка спокійна, не те, що онук! Просто золота дитина, небо і земля — Ну так зараз в чому справа? Відправляй дочку з дітьми до чоловіка, а то що це за родина? Старший уже великий, першокласник, молодша, кажеш, спокійна … Нехай знімають квартиру і живуть самі!- Тань, ну як відправляти щось? По-перше, і школа тут у нас, під вікнами. Переводити в першому класі дитини в інше місце? Шукали цю школу, пробивалися до певної вчительці, а тепер піти невідомо куди? Дитина тільки тут звик трохи Дама з візком уже підійшла до каси і спритно почала викладати свої продукти на стрічку.

— Квартиру тут вони не знімуть, район у нас дорогий, — продовжувала вона монолог. — По-друге, як Свєтка буде одна з двома? Старшого до пів на дев’яту відведеш, о дванадцятій вже треба забрати. А маленька спить в цей час. Невже будити? І вдома не залишиш У будь-яку погоду, з коляскою, ну як? Старшого обідом треба годувати, уроки з ним робити. Молодша лізе, займатися не дає. Куди я їх відправлю? Ні, нехай поки живуть у нас .- Слухай, але це ж не діло, так жити. Він там, вона тут Це не сім’я — Ой, та чому не справа-то? Нормальна сім’я. Кажу ж, кожні вихідні зять у нас. У суботу приїжджає, ночує, спілкується з дітьми. У неділю йдуть кудись гуляти, в парк або на майданчик. На каток геть ходили в минулий раз Увечері в неділю їде до себе. Дзвонить кожен день, спілкується і з дружиною, і з дітьми А як люди живуть, коли чоловік на вахту уезжает на півроку? Повно таких сімей!Дама вже розплатилася і почала перекладати покупки в дві ганчіркові авоськи і м’яті пакети, вийняті звідкись із кишень.- Я взагалі не розумію, чому більшість так реагує — ну, мовляв, це не сім’я Нам так зручно! Невже, щоб була сім’я, обов’язково треба вивертатися навиворіт, жити по чужих кутках, тягати однієї коляску на п’ятий поверх, мучити дітей? Я ось думаю, наші б без нас давно вже розлучилися, Свєтка б завила! А так все добре. Ми з нею готуємо по черзі, за дітьми стежимо, і батько допомагає. Ось внучка підросте, піде в сад, можливо, будуть думати щось про іпотека, а поки так

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *