Втомлена, квола жінка сумно йшла по вулиці. Ще молода зовсім. Вероніка тільки що виписалася з лікарні і повільно брела по тротуару вздовж будинків, несучи в руці пакет. Операція пройшла успішно, але настрій був на нулі. Улюблений тепер з найкращою подругою. З роботи скоротили.- Доню, допоможи: пенсію вкрали, а я одна, допомогти мені нікому. Три дня вже голодна, допоможи хоч на батон хліба. Вона дістала з кишені останні 500 гривень …
Втомлена, квола жінка сумно йшла по вулиці. Ще молода зовсім. Вероніка тільки що виписалася з лікарні і повільно брела по тротуару вздовж будинків, несучи в руці пакет.
Операція пройшла успішно, але настрій був на нулі.Поспішати було нікуди, вдома ніхто не чекав.Коханий, якому так вірила і в світле майбутнє з яким так сподівалася, зрадив її з найкращою подругою, до того ж, незадовго до цього вона стала безробітною – розорилася фірма, в якій Вероніка пропрацювала довгі 10 років, і майже всіх скоротили.
Вдома не було навіть кішки …Словом, голова у Вероніки була сповнена безрадісними думками, як раптом … хтось тихенько торкнув її за руку.Вона повернулась і побачила заплакану зморщену бабусю.«Донечко, допоможи – благала та, – пенсію вкрали, а я одна, допомогти мені нікому. Три дня вже голодна … допоможи хоч на батон хліба … »- шепотіла незнайома старенька, стискаючи хустку в зморшкуватый руці.Вероніка, яка сама була на межі сліз, миттєво оговталася. “Адже є на світі люди, яким набагато важче, ніж мені! ” – подумала вона.З цими думками вона дістала з кишені останні п’ятсот гривень і простягнула їх бабусі.
“Візьміть, бабуся! Давайте, я проводжу вас додому! ”Вона взяла під руку повеселілу стареньку і вони пішли в сторону бабусиного будинку. Провівши незнайомку, Вероніка прийшла до себе додому, де, крім дзвінкої порожнечі, її ніхто не чекав.Але на душі вже було зовсім не так, як півгодини тому. Звідкись узялися радість і надія, і з цим почуттям у душі жінка прожила наступні дні.Виявилося, що це зовсім не страшно – харчуватися макаронами, запиваючи їх водою, і що голодний блиск в очах тільки прикрашає.Душа чомусь співала, а коли через тиждень їй подзвонив старий знайомий і запропонував хорошу роботу – це абсолютно не здалося дивним, а чимось само собою зрозумілим. Вероніка відчувала: у неї починається нове, світле життя!